Лють

— Я хотів би побачити місце злочину, — сказав Трент.

— Учора вночі ми перетрусили її квартиру, — зауважив Майкл. — Думаєте, пропустили щось?

— Зовсім ні, — заперечив Трент. Майкл спробував був знайти в його словах якісь підступи, але марно. — Просто хочу відчути атмосферу в квартирі.

— Коли інші справи розслідували, ви теж таке робили?

— Так, — сказав Трент. — Робив.

Повернулася Енджі. Високі підбори клацали по вимощеній плиткою підлозі. Вона простягнула жовту теку.

— Це все, що я маю на Монро.

Трент не потягнувся по папку, тож її взяв Майкл. Розгорнув на першій сторінці й побачив фото Аліші Монро в профіль і анфас. Як на повію, вона була приваблива. Очі жорстко і з викликом дивилися в об’єктив. Вигляд у неї був роздратований — певно, подумки вже підраховувала збитки, скільки грошей втратить, поки не вийде під заставу.

— Її сутенер — Малий Джі, — повідомила Енджі. — Гидотний сучий син. Затримували за побиття, зґвалтування, замах на вбивство, є підозри, що замовив ще двох, але повісити це на нього не вдалося. — Енджі показала пальцем на свої передні зуби. — У нього тут золоті коронки з вирізьбленими хрестами, наче він у Ісуса свій пацан.

— Де він живе? — спитав Майкл.

— У Домівці, — відповіла вона. — Його бабця живе в одному корпусі з Алішею.

Трент знову вклав руки в кишені й дивився на Поласкі таким поглядом, наче вона була марсіанка з космосу. Його мовчанка дратувала, і всіма порами свого тіла він наче випромінював зверхність, немовби знав більше, ніж казав, і подумки насміхався з них через те, що вони не можуть самі здогадатися.