Лють

Майкл зиркнув на Трента.

— Але ж не дівча-підліток.

— Безперечно, — погодився Піт.

— Отже, у нас дві дівчинки-підлітки на відстані тридцяти миль одна від одної та стара наркоша в Атланті. І єдине, що їх об’єднує, — ця хрінь з язиком. — Майкл пильно подивився на Трента, наче намагався ще й поглядом донести свою думку. — Правильно?

У Трента задзвонив мобільний. Він глянув на екран, вибачився і вийшов з кімнати.

Піт важко зітхнув і взявся накривати тіло, натягуючи простирадло на голову.

— Неприємна ситуація.

— Так. — Майкл спостерігав за Трентом крізь скляні двері й думав: що, чорт забирай, не так із цим типом?

— Мені він здається тямущим, — сказав Піт, маючи на увазі Трента. — І порівняно з вашими колегами, так гарно вбраний, що аж око радіє.

— Що? — спитав Майкл. Він спостерігав за Трентом і намагався розчути, про що розмова.

— Костюм, — пояснив Піт. — Справляє враження.

— На гробаря клятого схожий.

На думку Майкла, Піт теж модником не був. Він завжди був вбраний у накрохмалений і чистий білий халат, але тільки тому, що рахунки за прання оплачувала лікарня. Під халатом Піт найчастіше мав на собі джинси й звичайну сорочку на ґудзиках. Широко розкритий комір відкривав жмут сивого волосся на грудях і золотий медальйон, який посоромився б носити навіть учасник гурту «Бі-Джиз»[6].

— Зв’язок між цими трьома справами дуже непевний, — зауважив Піт.

— Атож.

— Але те, що всі язики було відкушено, змушує задуматися. Це не така вже й звична річ. — Він узяв пластиковий пакет і підняв його, немовби минулого вечора Майкл недостатньо на нього надивився. — Маю сказати, за всі роки на цій роботі я нічого подібного не бачив. Сліди від укусів — так. Я завжди кажу: якщо хочете мати наукові докази того, що ми походимо від тварин, треба лише подивитися на пересічну жертву зґвалтування. — Піт поклав язик біля руки Монро. — Сліди від зубів у неї скрізь на грудях і плечах. Я нарахував щонайменше двадцять два. Певно, кусати жертву під час агресивного нападу — це тваринний інстинкт. Собаки й великі коти в дикій природі чинять так само. — Він усміхнувся. — А скільки відкушених сосків я бачив, уже й не злічити. У п’яти чи шести випадках жертвам відкусили клітори. Одного разу — палець… — Він глянув на Майкла і знову всміхнувся. — От якби в цих нелюдів росли роги, це значно полегшило б їх пошуки.