Лють
- Автор: Слотер Карин
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-966-14-3863-6
- Жанр: Маньяки
Электронная книга - «Лють». Краткое содержание книги:
Майкл глянув на Трента, той сказав: «Сам вирішуй», — але він уже виходив з машини.
— Гадство, — просичав Майкл, відчиняючи дверцята й виходячи з машини саме тієї миті, коли коротун наблизився до хлопців.
— Ану позлазили на хрін з моєї тачки! — заверещав чоловік і замахнувся биткою в повітрі.
Обидва підлітки встали на рівні, їхні руки безвільно висіли, щелепи теж.
— Валіть звідси, поки я вам по сраках не надавав, виродки ледачі!
Дітки вчинили мудро — здиміли.
— Хух, — полегшено видихнув Трент.
— Дурні виродки, — повторив чоловік. Він уже дивився на Майкла і Трента, і Майкл був цілковито впевнений, що говорив він не про хлопців. — Якого хріна вам, двом свиням, треба?
— Малий Джі? — спитав Трент.
Чоловік тримав битку напоготові, ладний будь-якої миті завдати удару.
— А хто, бля, питає?
Трент ступив крок уперед, неначе не боявся, що його голову от-от відправлять у вільний політ.
«Побиття, — пригадав Майкл слова Енджі, коли та розповідала їм про Малого Джі. — Зґвалтування, замах на вбивство».
— Я спеціальний агент Вілл Трент, а це детектив Майкл Ормвуд. — Майкл помахав, потай радіючи, що між ним і розлюченим сутенером стоїть машина. Ідіотом був Трент, якщо надіявся витягти з цього упиря бодай якусь корисну інформацію.
— Ми розслідуємо смерть Аліші Монро.
— І якого хріна я маю з вами базікати? — Джі тримав битку в повітрі, м’язів не розслабляв.
Трент глянув на Майкла.
— Ідеї є?
Майкл здвигнув плечима, тимчасом наперед розмірковуючи, як описуватиме все це в рапорті, коли доправить Трента до лікарні. У голові спливла фраза «Вороже ставлення до представника правоохоронних органів з боку підозрюваного».
Трент повернувся до сутенера і розвів руками, наче розкривав обійми.
— Чесно кажучи, я шокований тим, що моєї зовнішньої привабливості й шарму для вас недостатньо.
Майкл мимоволі розтулив рота від подиву. Але швидко й стулив та знову поклав руку на зброю, щоб бути напоготові, якщо раптом сутенеру стрелить у голову, що його не поважають.
Минуло дві-три секунди, потім ще дві-три. Нарешті Малий Джі кивнув.
— Нехай.
Він посміхнувся, показавши золоті коронки на передніх зубах з вирізьбленими на них посередині білими хрестами — усе достоту так, як розповідала Енджі.
— У вас десять хвилин, поки не вийде Монтель.
Трент простягнув руку, наче вони укладали угоду.
— Дякую.
Сутенер потиснув простягнуту долоню, оцінив Трента поглядом і спитав:
— А ти точно лягавий?
Трент вийняв з кишені посвідчення.
Малий Джі зиркнув на нього, потім знову швидким, проте уважним поглядом оглянув Трента.
— Ти збіса химерний сучий син.
Пропускаючи це спостереження повз вуха, Трент поклав посвідчення назад до кишені.
— Хочете поговорити тут, надворі?
Малий Джі опустив битку і сперся на неї, наче то був ціпок.
— То мої двоюрідні брати. — Він показав на машину, очевидно, маючи на увазі хлопців, яких прогнав. — Тиняються без діла. А мали б у школі сидіти, сраки малі.
— Добре, що ви ними опікуєтеся, — зауважив Трент. Він знову вклав руки до кишень і недбало прихилився до заднього крила машини, наче вів невимушену дружню бесіду. — Коли ви востаннє бачили Алішу?
З відповіддю Малий Джі не квапився.
— Учора ввечері близько шостої, — нарешті відповів він. — Вона йшла на роботу. Перед виходом хотіла дещо отримати. — Він скинув підборіддя й чекав, коли Трент запитає, чим те «дещо» було.
Але Трент, ясна річ, знав. Як і Майкл, він бачив сліди на руках у повії.
— І ви їй те «дещо» дали?
Малий Джі знизав плечима, і Майкл прийняв це за ствердну відповідь.
— Інший «товар» у неї з собою був?
Сутенер обвів їх поглядом, наче актор перед глядацькою аудиторією. Плюнув на землю, виклично випнув груди колесом, але на запитання все-таки відповів.
— Та ні. У неї бабла не було. А в борг тій шльондрі ніхто б і десяти центів не дав.
— За сірникову коробку драпу я пробігся б вулицею і відсмоктав кому завгодно, — сказав Трент. — Про гроші не йдеться.
На саму думку про це Малий Джі реготнув.
— Йоу, сучко, не в моєму районі.
— Я не сумніваюся, що Аліша про всі свої прибутки звітувала, — сказав Трент, але прозвучало це більш як запитання.
— А то, — буркнув Малий Джі, наче дурницею було бодай припускати інше.
— Вона добре заробляла? — спитав Трент.