Моральні листи до Луцілія

Сенека вітає свого Луцілія!

На твої листи відписую з запізненням не тому, що був заклопотаний різними справами,- навіть не слухай такого виправдання: є в мене вільний час, є він і в кожного, хто хоче його мати. Справи нікого не переслідують - люди самі хапаються за них, важливим доказом свого щастя вважаючи, власне, оту зайнятість. То чому ж я не відписав тобі одразу? Те, про що ти запитував мене, входило в обсяг моєї праці. Ти знаєш мій намір: хочу охопити цілість моральної філософії, з'ясувати всі пов'язані з нею питання. От я й вагався, чи відкласти відповідь, аж поки те, про що розпитуєш, не дочекається відповідного місця, чи розглянути твою справу поза чергою. Врешті, видалось мені людянішим не затримувати того, хто прибув з такої далини. Отож і даний предмет вилучу з ряду пов'язаних між собою питань, і, якщо трапиться щось подібне, надішлю тобі сам, не чекаючи твого прохання. Запитаєш, що маю на увазі? Те, про що радше приємно, ніж корисно знати,- приміром, те, чим цікавишся: чи благо є чимсь тілесним?

Благо, оскільки приносить користь, діє. А що діє, те мусить бути тілом. Благо приводить у рух душу, в якійсь мірі ладнає, утримує її, а це - властивості тіла. Блага, що є властивостями тіла, самі є тілесними, отже, такими є і душевні блага, бо ж і душа - тіло. Благо людини неодмінно мусить бути тілесним, адже вона сама тілесна. Буду далекий від правди, коли вважатиму, що все те, чим тіло живиться, на чому тримається або відновлюється його здоров'я, не є тілесним, значить, і його благо - тілесне. Гадаю, ти не сумніваєшся, що й почуття - такі, як гнів, любов, туга,- це тіла (приточу тут ще й те, про що не питаєш), таж не сумніватимешся, що від них змінюємось на обличчі: хмуримо чоло, розпливаємось в усмішці, заливаємось рум'янцем чи бліднемо, коли відпливає від обличчя кров. А що, на твою думку, може так яскраво позначитись на нашому тілі, окрім того, що саме є тілом? Якщо почуття є тілами, то є ними й душевні хвороби - скупість, жорстокість, закостенілі, доведені до невиліковного стану пороки; отже - й злоба, й усі її різновиди: недоброзичливість, заздрість, пиха; отже - й блага: по-перше, тому, що вони протилежні до пороків, і, по-друге, тому, що подають тобі ці ж самі ознаки. Хіба не бачиш, якої сили додає поглядові хоробрість, якої мірності й спокою - повага, якої ясності - радість, якого холоду - суворість, а якої незворушності - лагідність? Тілесним, отже, є все те, що змінює барву і зовнішній вигляд тіла, все те, що владне над ним. А всі чесноти, що я навів їх тут,- блага, як і все те, що з них походить. Хіба засумніваєшся в тому, що те, чим може бути доторкнута якась річ, є тілесне?