Моральні листи до Луцілія
- Автор: Сенека Луций Анней
- Год: 1996
- Язык: украинский
- Переводчик: Андрій Олександрович Содомора
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Моральні листи до Луцілія». Краткое содержание книги:
Бувай здоров!
ЛИСТ СVІ
Сенека вітає свого Луцілія!
На твої листи відписую з запізненням не тому, що був заклопотаний різними справами,- навіть не слухай такого виправдання: є в мене вільний час, є він і в кожного, хто хоче його мати. Справи нікого не переслідують - люди самі хапаються за них, важливим доказом свого щастя вважаючи, власне, оту зайнятість. То чому ж я не відписав тобі одразу? Те, про що ти запитував мене, входило в обсяг моєї праці. Ти знаєш мій намір: хочу охопити цілість моральної філософії, з'ясувати всі пов'язані з нею питання. От я й вагався, чи відкласти відповідь, аж поки те, про що розпитуєш, не дочекається відповідного місця, чи розглянути твою справу поза чергою. Врешті, видалось мені людянішим не затримувати того, хто прибув з такої далини. Отож і даний предмет вилучу з ряду пов'язаних між собою питань, і, якщо трапиться щось подібне, надішлю тобі сам, не чекаючи твого прохання. Запитаєш, що маю на увазі? Те, про що радше приємно, ніж корисно знати,- приміром, те, чим цікавишся: чи благо є чимсь тілесним?
Благо, оскільки приносить користь, діє. А що діє, те мусить бути тілом. Благо приводить у рух душу, в якійсь мірі ладнає, утримує її, а це - властивості тіла. Блага, що є властивостями тіла, самі є тілесними, отже, такими є і душевні блага, бо ж і душа - тіло. Благо людини неодмінно мусить бути тілесним, адже вона сама тілесна. Буду далекий від правди, коли вважатиму, що все те, чим тіло живиться, на чому тримається або відновлюється його здоров'я, не є тілесним, значить, і його благо - тілесне. Гадаю, ти не сумніваєшся, що й почуття - такі, як гнів, любов, туга,- це тіла (приточу тут ще й те, про що не питаєш), таж не сумніватимешся, що від них змінюємось на обличчі: хмуримо чоло, розпливаємось в усмішці, заливаємось рум'янцем чи бліднемо, коли відпливає від обличчя кров. А що, на твою думку, може так яскраво позначитись на нашому тілі, окрім того, що саме є тілом? Якщо почуття є тілами, то є ними й душевні хвороби - скупість, жорстокість, закостенілі, доведені до невиліковного стану пороки; отже - й злоба, й усі її різновиди: недоброзичливість, заздрість, пиха; отже - й блага: по-перше, тому, що вони протилежні до пороків, і, по-друге, тому, що подають тобі ці ж самі ознаки. Хіба не бачиш, якої сили додає поглядові хоробрість, якої мірності й спокою - повага, якої ясності - радість, якого холоду - суворість, а якої незворушності - лагідність? Тілесним, отже, є все те, що змінює барву і зовнішній вигляд тіла, все те, що владне над ним. А всі чесноти, що я навів їх тут,- блага, як і все те, що з них походить. Хіба засумніваєшся в тому, що те, чим може бути доторкнута якась річ, є тілесне?
...торкатись
І піддаватися доторку - що б могло ще, окрім тіла? -
як сказав Лукрецій. А все те, що я назвав, не змінило б нашого тіла, якби його не торкнулось, отже, все воно тілесне. І знову ж таки все те, в чому достатньо сили, аби штовхати, спонукати, стримувати, повелівати,- тілесне. Хіба страх не стримує? Хіба сміливість не штовхає вперед? Хіба мужність не спонукає, не додає запалу? Хіба поміркованість не загнуздує, не відкликає назад? Хіба радість не підносить, а смуток не пригнічує? Врешті, хоч би що ми робили, все робимо з волі чи то якогось зіпсуття, чи то чесноти. А що повеліває тілу, саме є тілом; що чинить насильство над іншим тілом, теж є тілом. Благо тіла - тілесне; благо людини - теж благо тіла, отже, воно тілесне.
Отож, як ти жадав того, я догодив тобі; а тепер сам собі скажу слова, які (так", наче бачу тебе) вже й на твоїх устах: граємо в розбійників; гостроту нашої думки марнуємо на непотрібному: все це робить нас не кращими, а лиш ученішими. Мудрість - річ доступніша. Скажу більше: вона простіша; аби втішатися здоровим глуздом, не треба великої начитаності. Але ми й філософію, як і все інше, розмінюємо на всякий непотріб. Ми непомір-ковані в усьому, навіть у читанні: вчимося не для життя, а для школи(2).
Бувай здоров!
ЛИСТ CVII
Сенека вітає свого Луцілія!
То де ж твоя розважність? Де тонке розуміння речей? Де достойність? Уже й така дрібниця тебе діймає? Раби скористалися з твоєї заклопотаності, аби втекти! От коли б тебе зрадили друзі (хай-бо вже носять те ім'я, що їм дала його наша необачність, хай так називаються, аби лиш не зганьбили його), то серед усього твого набутку тобі й справді б чогось забракло, а то ж тебе покинули ті, на кого й праця твоя пішла даром, хто й тебе самого вважав тягарем для інших. Тут нема нічого незвичного, нічого несподіваного. Перейматися подібними речами настільки ж смішно, як бідкатися, що тебе забризкали на вулиці або що ти вимазався болотом. У житті - як у лазні, в натовпі, в дорозі: чимось кинуть у тебе навмисне, а щось потрапить випадково. Життя - річ не вельми делікатна. Ти ступив на довгий шлях: тут ти й послизнешся, й наштовхнешся на щось, і впадеш, і виб'єшся з сил, і скрикнеш: «Краще б померти!» - отже, й збрешеш. Тут ти розлучишся із супутником, там - поховаєш його, а ще десь - наїсися жаху. Ось через які прикрощі мусиш відміряти ту вибоїсту дорогу. Хтось хоче померти? Хай приготує душу до всього, хай знає, що прибув туди, де гримить грім, хай знає, що прибув туди, де