Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Античная литература » Моральні листи до Луцілія
Моральні листи до Луцілія - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Моральні листи до Луцілія

Электронная книга - «Моральні листи до Луцілія». Краткое содержание книги:

Луцій Анней Сенека (бл. 4 до Р. X. — 65 по Р. X.) — римський філософ і письменник, видатний представник стоїцизму. У його «Моральних листах до Луцилія» звучать заклики жити у злагоді з природою, несхитно переносити удари долі, йти шляхом постійного духовного вдосконалення. Філософсько-етичні погляди, розвинуті у «Листах», належать до витоків християнської ідеології.
1 ... 171 172 173 174 175 176 177 178 179 ... 229
Перейти на страницу:

Питаєш, отже, як мені випала задумана подорож? Тільки-но я покинув гнітюче місто, а з ним - той нудотний запах димних кухонь, які, досить лиш розворушити їх, вивергають разом із сажею всі трійливі випари свого нутра,- відразу ж відчув переміну, що відбулася з моїм здоров'ям. А чи можеш уявити собі, скільки сил прибуло мені, коли я дібрався до виноградників? Пущений на пасовище, я накинувся на поживу. Я наче віднайшов себе самого. Мов не було тієї млявості тіла, яке, здавалося, хилилось до чогось недоброго. От і знову я весь поринув у свої заняття.

Місце тут важить небагато: головне, щоб душа належала собі, а вона, тільки б захотіла, знайде затишок навіть серед рою всіляких справ. А той, хто в пошуках дозвілля перебирає місцевості, всюди знаходить щось таке, що відволікає його увагу. Недарма Сократ, кажуть, вислухавши чиєсь нарікання на те, що йому не помагають подорожі, відповів: «Та й не диво: ти всюди їздив із собою». Як то добре було б декому, якби міг піти собі геть від себе самого! Бо люди так уже дошкуляють собі, так себе непокоять, псують, лякають! Яка з того користь - перепливати моря, переїжджати з міста до міста? Якщо хочеш позбутися того, що тебе гнітить, то не поможе побувати десь в іншому місці - треба самому бути іншим. От, скажімо, ти приїхав в Атени, чи на Родос, чи в будь-яку іншу, на твій вибір, країну. То що важитимуть тамтешні звичаї, раз ти приїхав туди із своїми власними? Наприклад, ти вважатимеш багатства благом - значить тобі допікатиме вбогість і, що найгірше,- вбогість уявна. Бо, хоча володітимеш великим майном, все ж будеш переконаний, що тобі бракує ще стільки, наскільки тебе перевищив багатством інший, заможніший. Вважатимеш благом почесті - тебе заболить, коли хтось стане консулом, а ще когось оберуть ним удруге; ти будеш заздрити кожному, чиє ім'я зустрічатимеш у щорічниках. Тебе настільки одурманить честолюбність, що, побачивши когось попереду, ти вже й не озиратимешся на задніх, начебто й нікого не було за твоєю спиною. За найбільше зло матимеш смерть, хоч у ній взагалі нема нічого злого, окрім того, що її бояться ще перед тим, аніж вона приходить. Тебе жахатимуть не лише небезпеки, а й підозріння: постійно тремтітимеш перед чимось примарним. Яка з того користь, що

...міст арголійських чимало.

Нам оминути вдалось, між стількох ворогів прослизнути?

Навіть спокій постачатиме тобі доволі страхів. Один раз занепавши духом, ти не довірятимеш навіть найбезпечнішій оселі. Звикла до нерозсудливого страху душа не здатна подбати й про власний рятунок: вона не уникає, а тікає. А хто спиною повернувся до небезпеки, того вона досягає найлегше. Найгнітючішим нещастям уважатимеш втрату когось із дорогих тобі людей,- а це так само нерозумно, як плакати над листям, яке опадає з приємних дерев, що прикрашають твій дім. На все, що тебе втішає, дивись так само, як на те листя, поки воно ще зелене. Якийсь випадок у той чи інший день відбере тобі того чи іншого з твоїх близьких. Але як листопад не лягає тягарем на душу, бо ж листя відроджується , так само легкою повинна бути втрата тих, кого любиш, кого вважаєш радістю свого життя, бо й ця втрата поповнюється, хоч ті, хто відійшов, не відроджуються.- «Отже, будуть іншими».- Але й ти будеш іншим: щоденно, щогодинно ти змінюєшся, стаєш іншим. Лишень чужі втрати - мов на видноті, а тут, оскільки ті переміни приховані, око їх не зауважує. Інших наче бистрина відносить з-перед наших очей, а нас самих - крадькома підточує, забирає по крихті. От про це ти не думаєш, не прикладаєш ліків до ран, а навпаки - сам собі сієш причини для тривог, на щось надіючись, у чомусь - зне-віряючись. А якщо покеруєшся розумом, то поєднаєш одне з другим: і сподіватимешся не без певної зневіри, й, зневіряючись, не втрачатимеш надії.

1 ... 171 172 173 174 175 176 177 178 179 ... 229
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)