Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова
- Автор: Сендс Філіп
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-440-0
- Переводчик: Павло Мигаль
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова». Краткое содержание книги:
Чому Львів став точкою відліку сучасного міжнародного права? Який стосунок до цього мають найвидатніші юристи-міжнародники Лаутерпахт і Лемкін, чиї зусилля привели до того, що терміни «злочини проти людяності» та «геноцид» включили до суду у Нюрнберзі? Вибудовуючи потужну подорож-медитацію, у якій на шляху пам’яті злочини й провини залишають шрами у поколіннях, з прогалинами, що завжди будуть таємницями інших, автор врешті знаходить й для себе несподівані відповіді на питання про свою сім’ю.
У цій книжці — спроба поговорити про минуле, в ній відчитаєте водночас історичну детективну історію, історію родини й законний трилер, у якому Філіп Сендс подорожує між минулим і сьогоденням, переплітаючи кілька історій в одне ціле.
Мене підтримували і ділилися своїми знаннями друзі та колеги, старі й нові. Стюарт Проффіт допоміг запустити процес ідей, який вилився у цю книгу. Джеймс Камерон і Гішам Матар завжди були там, де потрібно. Адріана Фабра, Сильвія Фано, Аманда Голсворсі, Девід Кеннеді, Шон Мерфі, Бруно Сімма і Джеррі Сімпсон перевіряли чернетки розділів. Ювал Шейні допоміг знайти давно зниклих членів моєї родини і давно забутий рукопис. Джеймс Кровфорд допоміг мені за деревами побачити ліс (вкотре). Девід Черап, Фінола Двайєр, Девід Еванс, Нік Фрейзер і Аманда Поузі ділилися своїми новими висновками і підказками, навіть тоді, коли ми працювали над фільмом «Що вчинили наші батьки: нацистський спадок». Виконання «Пісні добра і зла» з Лорен Наурі, Гійомом де Шассі, Ванессою Редгрейв, Еммою Паллант, Валері Безансон та Катею Ріман дало нові несподівані здогадки. Ева Гоффман допомогла мені зрозуміти життєві перепетії та переживання, а Луї Беглі (чий роман «Військова брехня» надихнув мене на самому початку), Роббі Дандас, Майкл Кац (познайомив мене з Алексом Уламом), Клара Крамер, Зігфрід Рамлер, Боб Сільверс, Ненсі Стейнсон (Екерлі), Шула Троман та Інґе Тротт були дуже люб’язні і поділилися зі мною спогадами про те, що насправді пережили. Аня Герлберт допомогла влаштувати зустріч із «Чечилією Галлерані», а Том Генрі підказав корисні книги про її довге життя; Ліз Джобі порадила кілька стилістичних засобів; Марко де Мартіно збагатив мої знання про Курціо Малапарте; Крістін Дженнінгз надала матеріали про давні конференції; Сара Берштель знайшла потрібних лінгвістів; Горан Розенберг познайомив мене з шведами; Денніс Маркс і Саллі Ґроувз відкрили для мене Ріхарда Штрауса; а Джонатан Скляр попередив про загрози для розуму на межі виснаження. У Дартінгтоні Селія Атертон і Воган Ліндсей запропонували мені чудове місце для роботи.
Я б ніколи не завершив свій рукопис без уважного, наукового передруку Луїзи Рендс, яка впродовж трьох десятиліть є моєю колегою і дорогою подругою. Вона також чорним по білому, зрозумілими словами, передала, здавалося б, нескінченні бесіди, щоб їх можна було використати у тексті.
Ґілл Колридж, мій ґречний, дивовижний і втішний літературний агент, присвятив чимало часу, навіть більше, ніж достатньо, аби презентувати ці переплетені історії, перш ніж спокійно передати естафету Джорджії Ґаррет, під чиєю опікою я тепер радо перебуваю. Їм обом, а також чудовим співробітникам видавництва «Роджерс, Колридж & Байт» моя глибока вдячність. Цю вдячність також жбурляю через Атлантику Мелані Джексон з Нью-Йорка, бо завдяки їй негайно знайшовся один редактор, якому вдалося звести все правильно докупи. До речі, так сталося, що Мелані має сімейну зацікавленість у цих сторінках, оскільки на них постають її батько і дідусь (що дозволило мені сформувати більш змістовну думку про те, яке з двох можливих значень її батько мав на увазі, коли називав Лемкіна «цей тип» у листі, написаному у 1947 році).
Вікторія Вілсон з видавництва «Альфред Нопф» була бездоганним редактором. Грізна, уважна, стратегічно мисляча, любляча і скептична, вона без упину переконувала мене у перевагах часу і більш повільного написання, за що я безмежно вдячний. Згодом під час роботи над текстом мені пощастило працювати з Бі Геммінг з видавництва «Вайденфелд & Ніколсон», чиї здогадливі і розумні поради суттєво покращили цей текст навіть на кінцевій стадії. Ті помилки, що у ньому залишилися, є винятково моєю відповідальністю.
І нарешті хочу висловити свою, найглибшу з усіх, вдячність моїй найближчій родині, головній п’ятірці, яка тепер повністю (і надмірно) занурилася у радості і мороки Львова. Лео, історик, розповідав мені про рух пієтистів; Лара, соціолог, нагадувала мені про мою хибну свідомість; Катя, художник, заохочувала мене дивитися на місця і речі іншими очима.