Первісна. У вирі пророцтв
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #2
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. У вирі пророцтв». Краткое содержание книги:
Тим часом Шимас аб Нейван і Ріана вер Шонаґ, послухавшись поради диннеші, прямують на Ініс на н-Драйґ. Що їх чекає на цьому далекому острові, де тисячу років тому помер останній у світі дракон? Яке нове знання вони там здобудуть? І як це пов’язано з Ейрін та її Первісною Іскрою? А пов’язано ж напевно…
— А що із захистом? — запитала Ґвен.
— Проти чорних чарів він, здається, абсолютний. А от на звичайну маґію — хоч чаклунську, хоч відьомську, хоч природну — зовсім не реагує.
— Таким чином, — додав професор, — якщо я втрачу пильність, мене легко можна вразити й слабенькою вогняною кулею. Тож мені дуже пощастило, що демони та чудовиська здатні оперувати винятково Темною Енерґією.
— А левітаційні чари? — озвалась Арвен.
— Механізм їхньої дії поки залишається цілковитою загадкою, — сказала Івін. — Але вони надзвичайно ефективні. Нещодавно ми провели один дослід — професор аб Нейван злітав на східне узбережжя, до селища Ґойлендир, і повернувся назад, не зробивши по дорозі жодної зупинки. Йому вдалося вкластися в п’ятдесят чотири хвилини.
— Нівроку ж! — приголомшено мовила Ґвен, а решта троє дівчат лише роти пороззявляли від подиву. — Це, здається, більше ста миль.
— Сто одинадцять з половиною, — уточнила Івін. — Ми про таку швидкість можемо лише мріяти. Я вже не кажу про відстань.
Фіннела дивилася на професора захоплено і трохи налякано.
— А якби ви налетіли на якогось птаха? З такою швидкістю… Це було дуже ризиковано.
— Я сплів міцний щит для захисту від зустрічного вітру, принцесо, — сказав Шимас аб Нейван. — І один мартин таки вдарився об нього. Боюсь, він не мав шансів вижити. Наступного разу летітиму вище, мені ж без різниці.
— А ви вже розбирали пророцтво? — запитала Ейрін. — Маєте якісь здогади про другу жертву?
Професор та Івін перезирнулися. Вона кивнула йому:
— Спершу ви.
— Гаразд. Тут, леді Ейрін, склалася така ситуація. Ми детально проаналізували пророцтво, але не дійшли спільної думки. Особисто я переконаний, що Ґлиніш вер Лейфар правильно його витлумачила і вчинила так, як і мусила вчинити.
Ейрін на секунду перехопило подих, а груди затопила моторошна холоднеча.
— То це значить… ви вважаєте, що я повинна була потрапити до Ан Нувіну?
Шимас аб Нейван похитав головою:
— Я цього не говорив, пані. І саме пророцтво нічого подібного не вимагало. Насправді воно повністю здійснилося. Провидиця виконала всі його умови: спершу віддала Темряві свою душу, а потім — і вашу. Інша річ, що Темрява не змогла нічого з вами вдіяти, їй не вдалося скористатися цим подарунком. Але ж у пророцтві ніде й не говориться, що жертвоприношення мало відбутися до самого кінця. На заваді цьому стало інше пророцтво, завдяки якому леді Ріана прийшла вам на допомогу.
— Разом з вами, — додала Ейрін.
— Так, разом зі мною. Ці два пророцтва тісно пов’язані між собою, але до пори до часу вони діяли незалежно, поки не зійшлися в так званій точці доповнення. Друге пророцтво доповнило умови першого — не порушивши його, не заперечивши, воно провело чітку межу між двома, здавалося б, нерозривними подіями — принесенням у жертву й отриманням жертви.
— Поки що я розумію хід ваших думок, — сказала Ейрін. — І вони видаються мені переконливими. Але що далі? У чому був сенс цього пророцтва? Яким чином учорашні події відвернуть кінець світу? Я, звичайно, перебила чимало чудовиськ, та й демонам непогано дісталося. Та хіба такі втрати зупинять Китрайла від спроби захопити земний світ?
— Я, леді Ейрін, не думаю, що ближчим часом Ворог збирався йти на таке завоювання. Зовсім недавно, за космічними мірками часу, він зазнав нищівної поразки і навряд чи оговтався від неї. А проте, після невдалих спроб захопити вас хитрощами та підступами, він міг наважитися на масоване вторгнення з однією лише метою — заволодіти вашою Первісною Іскрою. Цілком можливо, що через свою теперішню слабкість Ворог не зміг би тримати події під контролем, і демони, потрапивши до земного світу стали б чинити, що їм заманеться, тому в людей склалося б враження, що повернулися ті жахливі стародавні часи, коли всюди панувала нечисть. А наразі ми маємо надто побожний Південь, правителі якого, щоб тримати народ у покорі, дали волю місцевим духівникам. Лише восени я подорожував Південним Абрадом, спілкувався з тамтешніми мешканцями, і певен, що за таких обставин переважна більшість із них стане ревно молити Небеса про захист і допомогу.
Ейрін ствердно кивнула, вже розуміючи, до чого все йде.
— Не сумнівайтеся, професоре, вони б так і вчинили. Крім того, є ще Лахлін, хоч і невразливий для нечисті, але суціль населений тупоголовими фанатиками. У часи Мор Деораху вони тільки те й робили, що прикликали Небесне Воїнство. Та й на Півночі знайдеться чимало легкодухих дурнів, які благатимуть про допомогу замість помагати собі самим.