Первісна. У вирі пророцтв

— У тім-то й річ, леді Ейрін. Цілком могло скластися так, що локальне і, загалом, незначне вторгнення призвело б до Битви Останнього Дня і неминучої загибелі світу. Але вчора…

— Так, правильно! — раптом вигукнула Фіннела і враз почервоніла. — Ой, даруйте, що перебила вас. Просто я здогадалася.

— Тоді прошу, принцесо, — чемно мовив Шимас аб Нейван. — Цікаво буде послухати.

— Учора ви, Ейрін та леді Ріана показали Ворогові, що грубою силою вас не візьмеш. Раз ви завдали йому поразки в Тиндаярі, на його власній території, то на що ж він може розраховувати в земному світі?

— Саме так, леді Фіннело. Хоч про мене не варто й згадувати, я був просто спостерігачем цих подій, нехай і активним спостерігачем. Зважте також і на те, що леді Ейрін упродовж п’яти годин сама-одна, без сторонньої допомоги, стримувала демонів та чудовиськ. А отже, всі плани захопити її зненацька і живцем затягти в Ан Нувін безнадійні й безперспективні… Я, пані, — знову звернувся він до Ейрін, — зовсім не стверджую, що небезпека минула і вам більше немає чого остерігатися. Безперечно, Ворог і далі полюватиме на вас — та вже не для того, щоб полонити. Тепер він просто прагнутиме вашої смерті. А для цього не треба ніяких масованих вторгнень, досить раптового і влучного удару в спину.

— Атож, розумію, — сказала Ейрін і подивилася на Івін. — Але ти, сестро, не згодна з професором?

— Ну, загалом, згодна. Його пояснення здаються мені логічними й послідовними. Проте я не можу, просто не маю права виключати, що в пророцтві може йтися про якусь іншу жертву. А ще я не погоджуюся з професором у тому, що Ґлиніш зробила все правильно. Вона мусила розповісти про своє пророцтво найстаршим. А якщо вже не довіряла їм, нехай би написала мені. Я б негайно перервала свою подорож, повернулася на Тір Мінеган, і ми б разом щось придумали.