Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР

В той період, коли я перебував в зазначеній колонії, я впевнився, що в зв’язку з ворожою діяльністю Стуса, яку він там проводив, важко було бути в колонії тим особам, що ставали на шлях виправлення, бо їм Стус і його «єдинодумці» оголошували свого роду бойкот і ті особи відчували свою ізоляцію, мусили підписувати різного роду заяви, скарги, брати участь в голодовці, не виходити на роботу.

Не дивлячись на це, я все ж таки вирішив стати на шлях справжньої радянської людини, порвати з своїм злочинним минулим. В кінці 1976 року я написав заяву до Президії Верховної Ради СРСР, щоб мене помилували, в якій визнав як злочинну свою минулу діяльність, розкаявся і дав обіцянку більше антирадянською діяльністю не займатися. У лютому 1977 року мене було помилувано і звільнено від дальшого відбуття покарання. З того часу я з Стусом більше не зустрічався, з ним не листувався, про його долю нічого мені не відомо.

ЗАПИТАННЯ. Чи можете ви назвати осіб, що перебували у виправно-трудовій установі № 19, серед яких Стус поширював наклепницькі вигадки на радянський державний і суспільний лад?

ВІДПОВІДЬ. Мені важко назвати осіб, які можуть повідомити про факти ворожих висловлювань Стуса, бо під час розмов, що Стус проводив зі мною, інших осіб не було. Стус в якійсь мірі додержувався принципу — проводити розмову з тією чи іншою особою наодинці, дотримуючись певної конспірації. Вище я назвав Овсієнка як особу, з якою Стус підтримував тісні контакти. Вважаю, що Овсієнко відмовиться дати будь-які показання відносно Стуса та про факти його ворожої діяльності. Назвати якихось інших осіб, що можуть повідомити про ворожу діяльність Стуса в період його перебування у ВТУ-19, я не можу, бо не знаю таких конкретних осіб.