Теорія розмежування складів злочинів
- Автор: Брич Лариса Павлівна
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Львівський державний університет внутрішніх справ
- ISBN: 978-617-511-145-1
- Жанр: право
Электронная книга - «Теорія розмежування складів злочинів». Краткое содержание книги:
Наведений В.О. Беньківським приклад другого «варіанта» розмежування складів злочинів за причинним зв’язком є яскравим спростуванням, а не підтвердженням позиції цього вченого. Йдеться про те, що В.О. Беньківський стверджує, що крадіжку і розбій можна розмежувати, встановивши у вчиненій крадіжці причиновий зв’язок між видом діяння (таємний спосіб) і матеріальною шкодою. «На противагу наведеному, — далі пише В.О. Беньківський для характеристики основного складу «розбою» (ч. 1 ст. 187 КК України) немає необхідності розглядати будь-який причиновий зв’язок, виходячи з особливостей конструкції об’єктивної сторони складу «розбій»[874].
Спростовуючи доводи В.О. Беньківського, варто зазначити, що основний склад розбою — формальний (усічений). Причиновий зв’язок не є складовою його конструкції. З точки зору формальної логіки причиновий зв’язок є відносним поняттям, адже в ньому мисляться предмети, що існують не самі по собі, а відносно інших предметів[875]. Н.М. Ярмиш переконливо обґрунтувала висновок, що причиновий зв’язок не має самостійного місця в системі ознак об’єктивної сторони. Він є неодмінним атрибутом наслідку[876]. Відповідно, щодо складу злочину, конструкція якого не містить вказівку на шкоду, алогічно говорити про якийсь причиновий зв’язок. Взагалі неможливо собі уявити, як на практиці можна розмежувати крадіжку і розбій за запропонованим В.О. Беньківським критерієм. Ці склади дуже чітко і, як на мене, досить просто розмежовуються за способом вчинення злочину. В ході вивчення судової практики (зокрема, 50 вироків про злочини проти власності, з них 13 — де у формулі кримінально-правової кваліфікації фігурувала стаття про розбій)[877] не було знайдено жодного випадку, коли б суди переплутали склад крадіжки зі складом розбою у кримінально-правовій кваліфікації вчиненого. Хоча виявлений один випадок, коли діяння, що мало ознаки ненасильницького грабежу, було кваліфіковане як розбій[878]. Але причина неправильної кваліфікації вчиненого — в тому, що суд неправильно, не у відповідності з фактичними обставинами справи, визначив спосіб вчиненого злочину.
Крім того, згідно з усталеним у теорії та у практиці підходом, основним складом розбою охоплюється й «успішний розбій» — коли винному вдалося досягнути своєї мети і заволодіти чужим майном в розмірі, що не досягає великого. Як у такому випадку, керуючись підходом В.О. Беньківського, розрізнити крадіжку і розбій, тим більше, не зрозуміло.
Стосовно третього наведеного В.О. Беньківським варіанта можна заперечити, що якщо законодавець передбачає наявність, за термінологією В.О. Беньківського, «опосередкуючої спричинення ланки», то суть причинового зв’язку між кожною з ланок не вирізняється якимись особливостями.
Більшість же вчених має інше бачення щодо ролі причинового зв’язку у розмежуванні складів злочинів. Так, Б.А. Курінов підкреслював важливу і безперечну роль у кваліфікації злочинів встановлення наявності причинового зв’язку щодо злочинів, котрі містять матеріальні склади[879]. Кваліфікації злочинів з врахуванням характеру причинового зв’язку між дією (бездіяльністю) і суспільно небезпечними наслідками достатньо уваги надавала Н.Ф. Кузнєцова[880]. Водночас ці вчені навіть не розглядали можливість розмежування складів злочинів за причинним зв’язком.
Звісно, що з’ясування причинового зв’язку між суспільно небезпечним діянням суб’єкта і шкідливими наслідками, що настали, — як писали В.Б. Малінін та А.Ф. Парфьонов, — має виключно важливе значення для кваліфікації злочинів[881]. Також наявність причинового зв’язку між діями кожного зі співучасників і злочинним результатом є однією з відомих кримінальному праву об’єктивних ознак співучасті. «Саме причинний зв’язок між діями організатора, підбурювача, пособника і злочинним результатом у виді смерті іншої людини, завданої виконавцем, свідчить про спільність їх участі у злочині», — справедливо зазначають у кримінально-правовій літературі[882]. Але не слід плутати значення певної ознаки складу злочину для кримінально-правової кваліфікації зі значенням для розмежування складів злочинів, про що в узагальненому вигляді писалось у цій праці.
874
Беньківський В.О. Причиновий зв’язок і проблема розмежування складів злочинів / В.О. Беньківський // Держава і право. — 2010. — Вип. 39. — С. 517521. — С. 519.
875
Кириллов В.И. Логика: учеб. для юридич. вузов и фак. ун-тов / В.И. Кириллов, А.А. Старченко. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: Высш. шк., 1987. — 271 с. — С. 32.
876
Ярмыш Н.Н. Теоретические проблемы причинно-следственной связи в уголовном праве (философско-правовой анализ): монография / Н.Н. Ярмыш. — Харьков: Право, 2003. — 512 с. — С. 462; Ярмиш Н.М. Теоретичні проблеми причинно-наслідкового зв'язку в кримінальному праві (філософсько-правовий аналіз): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / Н.М. Ярмиш. — Харків: Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2003. — 40 с. — С. 10, 33.
877
Наприклад, вирок апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 березня 2003 р. Справа № 1–9/2003 р. // Архів апеляційного суду Івано-Франківської області. 2003 р.
878
Вирок судової колегії в кримінальних справах Вінницького апеляційного суду від 18 липня 2003 р. Справа 1-25/2003 р. / Архів Вінницького апеляційного суду. 2003 р.
879
Куринов Б.А. Научные основы квалификации преступлений / Б.А. Куринов. — М.: Изд-во Московского университета, 1984. — 181 с. — С. 88–90.
880
Кузнєцова Н.Ф. Проблемы квалификации преступлений. Лекции по спецкурсу «Основы квалификации преступлений» / Н.Ф. Кузнецова. — М.: Городец, 2007. — 336 с. — С. 187–197.
881
Малинин В.Б. Объективная сторона преступления / В.Б. Малинин, А.Ф. Парфенов. — СПб.: Изд-во Юридического института (Санкт-Петербург), 2004. — 301 с. — С. 24.
882
Ганова ГО. Кримінальна відповідальність за умисне вбивство, вчинене групою осіб за попередньою змовою: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / Г.О. Ганова. — К.: Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, 2012. — 19 с. — С. 9.