Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Современные любовные романы » Ті, що співають у терні [The Thorn Birds - uk]
Ті, що співають у терні [The Thorn Birds - uk] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Ті, що співають у терні [The Thorn Birds - uk]

Электронная книга - «Ті, що співають у терні [The Thorn Birds - uk]». Краткое содержание книги:

Є легенда про пташку, що співає лише раз у житті, співає милозвучніше за будь-яку істоту на всій землі. Щойно покинувши гніздо, ця пташина шукає тернину і не заспокоїться, аж поки не знайде. А потім, співаючи серед нещадно гострих гілок, врешті-решт наштрикується на найдовшу та найгострішу колючку. Помираючи, вона долає біль і своїм співом перевершує жайворонка та солов’я. Лиш одна бездоганно-прекрасна пісня, ціна якої — життя. Але її заціпеніло слухає увесь світ, а Бог на небесах — усміхається. Бо найкраще досягається ціною великого болю… Принаймні так легенда каже.
1 ... 170 171 172 173 174 175 176 177 178 ... 298
Перейти на страницу:

Ральф не втрачав здорового глузду, попри те, як багато значила для нього Меґі. Навіть заради неї — і Енн вже розуміла, що цей чоловік любить Меґі більше за все, окрім свого химерного ідеалу, — не поставить він під загрозу те, що мріяв здобути. Ні, навіть заради неї. Тому якщо вона відповість, що Меґі десь на людному курорті в пансіонаті, він точно не поїде, побоюючись, що його впізнають. Хто, як не він надто добре знав, що не можна залишитися невпізнаним у натовпі. Енн облизала пошерхлі губи і нарешті наважилася відповісти.

— Меґі в котеджі на острові Метлок.

— Де-де?

— На острові Метлок. Це курорт побіля протоки Вітсандей, задуманий як усамітнене місце відпочинку, де забезпечують повну приватність відпочивальників. До того ж о цій порі року там ані душі. — І, не втримавшись, додала: — Не турбуйтеся, там вас ніхто не побачить і не впізнає.

— От заспокоїли! — Він потихеньку зняв малу з руки і подав її Енн. — Дякую, — сказав Ральф і попрямував до сходів. А потім повернувся і зворушливо-благальним тоном додав: — Ви помиляєтеся. Я хочу побачитися з нею і все. Я ніколи не втягну Меґі у щось таке, що поставить під загрозу її безсмертну душу.

— Або ж вашу, еге ж? Тоді краще йдіть своєю дорогою, як зробив Люк О’Ніл; хоча на нього чекають. Тоді ви не заподієте шкоди ані Меґі, ані собі й гарантовано уникнете скандалу.

— А що, як Люк заявиться?

— Жодного шансу. Він подався до Сіднея і не повернеться аж до березня. Про те, що Меґі на острові Метлок, він міг дізнатися лише від мене, а я йому не сказала, ваша милість.

— То Меґі чекає на Люка?

Енн криво всміхнулася.

— Та ні, Боже збав.

— Я не завдам їй шкоди, — ще раз затято мовив священик. — Мені хочеться ненадовго її побачити, от і все.

— Я добре розумію вас, ваша милість. Але факт є факт: якби ви хотіли більшого, то завдали б їй значно менше шкоди, — сказала Енн.

* * *

Коли на дорозі зачмихав автомобіль старого Роба, Меґі сиділа у себе на веранді; вона підняла руку, подаючи сигнал, що все у нормі і їй нічого не потрібно. Він зупинився у звичному місці, щоби розвернутися, але раптом якийсь чоловік у шортах, сорочці та сандалях вигулькнув із авто з валізою в руці.

— Бувайте, пане О’Ніл! — гукнув Роб і від’їхав.

Та Меґі ніколи не переплутає Люка О’Ніла з Ральфом де Брикасаром. То був не Люк, навіть у вечірніх сутінках і на такій відстані вона не могла помилитися. Вона отетеріло підвелася, а Ральф де Брикасар рушив до нею по дорозі. Він вирішив, що вона потрібна йому, бо з якої ще причини він приїхав би сюди та ще й видав себе за Люка О’Ніла?

Здавалося, все в її тілі зупинилося: і ноги, і серце, і розум. Це Ральф, він приїхав по неї, то чому ж вона нічого не відчуває? Чому вона не кинулася назустріч у його обійми, геть забувши про все інше? Це був Ральф — усе, що вона завжди хотіла від життя; хіба ж вона не намагалася цілий тиждень викинути цей факт із своєї голови? Чорти б його забрали, цього Ральфа! Ну чому, скажіть, будь ласка, він приперся саме тоді, коли їй майже вдалося викинути його зі своїх думок, хоча й не зі свого серця?! О, знову все спочатку! Спантеличена, зла і спітніла, вона заціпеніло стояла й чекала, поки граціозний силует наблизиться до неї.

— Привіт, Ральфе, — сказала вона, стиснувши зуби і не дивлячись на нього.

— Привіт, Меґі.

— Занось свою валізу. Хочеш гарячого чаю? — І вона, не озирнувшись, пройшла до вітальні.

— Та не відмовився б, — відповів Ральф так само неприродним заціпенілим тоном, як і вона.

Пройшовши за нею в кухню, він дивився, як Меґі увімкнула електричний чайник, налила у напарник гарячої води з-під крана над раковиною і заходилася виймати з буфета чашки та тарілочки. Вона подала йому велику п’ятифунтову бляшанку з печивом, він взяв звідти дві жмені смакоти і поклав на тарілку. Чайник закипів, Меґі вилила гарячу воду з запарника, поклала розсипного чаю і залила окропом. Потім вона взяла тарілку з печивом та чайник і пішла до вітальні, а Ральф рушив слідком із чашками та тарілочками.

1 ... 170 171 172 173 174 175 176 177 178 ... 298
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)