Ті, що співають у терні [The Thorn Birds - uk]

Енн Мюллер навмисне вибрала острів Метлок, бо мала намір послати туди Люка, як тільки випаде нагода. Щойно Меґі вирушила в дорогу, як вона послала Люку телеграму, де йшлося про те, що Меґі страшенно потребує його присутності, тому нехай він, будь ласка, приїздить якомога швидше. За своєю вдачею Енн не мала схильності втручатися в чужі справи, але вона любила Меґі й жаліла її, а ту крихітну істоту, яку вона народила від Люка, боготворила. Джастина мусить мати домівку і батьків. Енн розуміла, що їй буде боляче розлучатися з Меґі, але краще так, аніж теперішня ситуація.

Люк приїхав два дні по тому. Він саме збирався на цукроочисний завод до Сіднея, але таки відхилився від свого маршруту. Час вже навідатися до дитини; якби це був хлопець, то він приїхав би наступного дня після його народження, але новина про дочку його розчарувала. Якщо Меґі наполягала на дітях, то нехай би це були хлопці, які одного дня перебрали б керівництво фермою і продовжили його справу. А з дівчат немає ані найменшого толку: вони «виїдали» чоловіків із дому, і ті, щоби прогодувати їхні голодні роти, змушені були кидати домівку в пошуках роботи. А ставши дорослими, дівчата йшли працювати на когось іншого, а не залишалися, як хлопці, на місці допомагати батькові в останні роки його життя.

— Як там Меґ? — спитав Люк, ступивши на веранду. — Сподіваюся, не захворіла?

— Він, бач, сподівається! Ні, не захворіла. Я розповім тобі за кілька хвилин, а поки що ходімо поглянеш на свою гарненьку доньку.

Люк витріщився на немовля з цікавістю, але, на думку Енн, це його не зворушило.

— Вона має найхимерніші очі, які я тільки бачив, — зауважив Люк. — Цікаво, чиї вони?

— Меґі каже, що, наскільки їй відомо, таких у її родині не було.

— Очі точно не мої. Ця кумедна мала — якийсь атавізм. Щось вона не надто задоволена життям, еге ж?

— Аз чого їй бути задоволеною? — відрізала Енн, даючи волю нестримній вдачі. — Вона ніколи не бачила свого батька, вона не має справжньої домівки — і не матиме, якщо ти житимеш так, як живеш тепер!

— Я заробляю і заощаджую гроші, Енн!

— Дурниці! Я знаю, скільки грошей ти маєш! Мої приятелі з Чартерс-Тауерс час від часу надсилають мені їхню місцеву газету, тому я ознайомлююся з рекламою виставлених на продаж господарств на заході, розташованих значно ближче, аніж Кайнуна, і значно родючіших. Тепер Депресія, Люку! Ти можеш купити прекрасне господарство за гроші набагато менші, аніж ті, що ти маєш на своєму рахунку. І ти це чудово знаєш.