Левіафан прокидається [calibre 5.10.1]

– От лайно, – сказав Амос, піднявшись на місток. Люк за ним зачинився з різким звуком.

– Я не пам’ятаю, щоб віддавав вам наказ залишити пост, моряк, – мовив Голден.

– Гідний план, – вимовила Наомі так, наче це були слова іноземною мовою, які вона ледь зрозуміла, – гідний план.

Амос гепнувся в крісло з такою силою, що гель ледь спромігся утримати його від відскоку.

– Ерос же ж, курва, таки чималий, – мовив він.

– Гідний план, – тихо, на цей раз собі під ніс, промовила Наомі.

– Нє, типу справді, курва, чималий, – перефразував Амос. – Ви знаєте, скільки було потрібно енергії, аби закрутити цю скелю? Тобто це зайняло роки.

Голден надів гарнітуру, щоб притишити голоси Амоса і Наомі, та знову викликав пілота:

– Алекс, чи Ерос знову змінює швидкість?

– Ні, кеп. Сидить на місці, мов кам’яний.

– Добре. Бо тут у Наомі і Амоса трохи баки забило. Як у тебе справи?

– Не спущу рук з керування, поки цей виродок десь поряд у моєму космосі, це вже точнісінько.

Дякувати Богу за військовий вишкіл, подумав Джим, а вголос сказав:

– Добре, тримай нас на постіній дистанції у п’ять тисяч кілометрів, поки я не віддам іншого наказу. Дай знати, якщо він ще хоч на дюйм зрушить.

– Прийнято, капітане.

Голден зняв гарнітуру і повернувся обличчям до решти команди. Амос дивився в стелю незрячим поглядом, відраховуючи щось на пальцях.

– Насправді не тримав у голові масу Ероса, – мовив він, не звертаючись ні до кого.

– Хоч-не-хоч, а десь сім тисяч трильйонів кіл, – відповіла Наґата, – і теплова сигнатура виросла на два градуси.

– Боже милий, – відповів механік, – я такі розрахунки в голові не зроблю. Наскільки повинна збільшитися маса від двох градусів?

– На багато, – вклинився Голден, – давайте рухатись…

– Приблизно десять екзаджоулей, – назвала цифру старпом, – але це навскидку. І я не рахувала – просто прикинула порядок магнітуди і інше.

Амос свиснув.

– Десять екзаджоулів, це що, типу, двогігатонний термоядерний заряд?

– Це щось біля ста кілограм, перетворених безпосередньо в енергію, – вела далі жінка. Її голос став спокійнішим, – що, звісно, ми зробити не можемо. Але що б вони не зробили, магією це точно не було.

Голденів розум буквально фізично вчепився в її слова. Фактично, Наомі була найрозумнішою людиною, яку він знав. І вона щойно промовляла з погано прихованим страхом, під дією якого перебувала з самого Еросового стрибка: то була б магія, якщо протомолекула не змушена дотримуватися законів фізики. Бо якщо це правда, то у людства нема шансів.

– Поясни, – попросив він.

– Отже, – відповіла вона, натискаючи щось на клавіатурі, – нагрівання Ероса не пересуне його. Тож я можу зробити висновок, що тепло – це наслідок якоїсь виконаної ними роботи.

– І що це означає?