Левіафан прокидається [calibre 5.10.1]

– Якщо цей науковий корабель знову почне рухатись до Ероса, я вистрелю в нього усі торпеди, що в нас лишились, і буду запевняти себе, що це для захисту Сонячної системи від того, що на станції. Але я не хочу відкривати вогонь по ньому зараз, від думки, що він може вирішити сунутись до Ероса – бо це вбивство. Що Міллер зробив – теж було вбивством.

Наомі посміхнулась йому, тоді ухопила його за льотний костюм і притягнула до себе досить близько для поцілунку.

– Ти міг би бути найкращою людиною, яку я знала. Але ти тотально не згоден іти на компроміси щодо власної правоти. І саме тому ти ненавидиш Міллера.

– Я так роблю?

– Атож, – відповіла Наґата, – він теж абсолютно безкомпромісний, та має інакші ідеї, як все влаштовано. Ти це ненавидиш. Для Міллера Дрезден був активною загрозою кораблю. Кожна секунда його життя загрожувала усім навколо нього. Для Міллера це був самозахист.

– Але він помилявся. Чоловік був беззахисний.

– Людина, яка вмовила флот ООН надати компанії найсучасніші судна, – не вгавала Наґата. – Він умовив свою компанію вбити півтора мільйони людей. Всі факти, які наводив Міллер, чому нам краще бути без протомолекули – були правдою про Дрездена. Як довго він провів би у буцегарні АЗП, поки не знайшов тюремника, якого можна купити?

– Він був в’язнем, – сказав Джим, відчуваючи, як аргументи вислизають з рук.

– Він був монстром зі зв’язками, силою і союзниками, які можуть заплатити будь-яку ціну за продовження їхнього наукового проекту. І я тобі кажу як белтер – Міллер не був неправий.

Голден не відповів; він просто плавав біля Наомі, тримаючись на орбіті біля неї. Він сердився більше через вбивство Дрездена чи через те, що Міллер прийняв рішення, яке йому не подобалося?

А Міллер знав. Коли капітан сказав йому про те, що до Тихо він їде своїм ходом, то побачив у відповідь тужне детективове обличчя бассет-хаунда. Міллер знав, що так і станеться, і навіть не зробив спроби сперечатися або доводити свою точку зору. Це означає, що колишній коп зробив свій вибір, повністю розуміючи ціну, і був готовий її сплатити. Це щось значило. Голден не був достеменно впевнений, що саме, але значило.

Червоний вогник заблимав на стіні, панель ожила і почала виводити дані на екран. Наомі притягнула себе до робочого місця, скориставшись спинкою крісла, потім ввела декілька швидких команд.

– Холєра, – мовила нарешті.

– Що таке?

– Корвет чи науковець покликав на допомогу, – відповіла старпом, вказуючи на екран, – у нас тут кораблі летять сюди з усієї системи.

– Скільки очікується? – перепитав капітан, намагаючись щось роздивитися на її екрані.

Наомі зробила легкий звук з глибини горла, щось середнє між посмішкою і кахиканням.

– Грубо? Всі, які є.