Гаррі Поттер і напівкровний принц

- Гаррі, тебе так не вистачає на моїх уроках, - сентиментально зізналася вона, коли вони нарешті пішли. - Ти ніколи не був великим провидцем… але завжди залишався чудовим об'єктом…

Гаррі не відповів; він ненавидів бути об'єктом постійних лиховісних віщувань професорки Трелоні.

- На жаль. - вела вона далі. - та шкапа… вибач, кентавр… геть не тямить у ворожінні на картах. Я звернулася до нього… як Провидиця до Провидця… з запитанням, чи він теж відчуває вібрації наближення катастрофи. А йому. бач. здалося, що я просто кумедна. Уявляєш? Кумедна!

Її голос звучав істерично, і на Гаррі війнуло сильним перегаром, хоч пляшки з хересом залишилися позаду.

- Можливо, жеребець почув балачки, що я не успадкувала дару моєї прапрабабусі. Ці чутки роками поширюють усілякі заздрісники. А знаєш, Гаррі, що я таким кажу?

Хіба Дамблдор тримав би мене викладачем у цій видатній школі, хіба довіряв би мені всі ці роки, якби я не довела йому, на що здатна?

Гаррі для годиться пробурмотів щось нерозбірливе.

- Я дуже добре пам'ятаю мого першу співбесіду з Дамблдором, -гортанним голосом мовила професорка Трелоні. - Він був глибоко вражений, авжеж, глибоко вражений… я зупинилася в «Кабанячій голові», чого, до речі, не раджу робити… там є блохи в ліжку, любий хлопче… зате низькі ціни. Дамблдор люб'язно погодився відвідати мою кімнатку в готельчику. Він мене розпитував… мушу визнати, що спочатку він, по-моєму» мав щодо віщування певні упередження… пригадую, я почувалася якось дивно… я в той день майже нічого не їла… а потім…

Це вперше Гаррі слухав її уважно, бо знав, що було потім: професорка Трелоні виголосила пророцтво, що змінило все його життя, пророцтво про нього й про Волдеморта.

- …а потім у нашу розмову зухвало втрутився Северус Снейп!

- Що?

- Так, за дверима виникла якась метушня, а тоді вони відчинилися, й там стояли той неотесаний шинкар і Снейп, який щось там молов, ніби помилився сходами, хоч я підозрюю, що його застукали, коли він підслуховував нашу співбесіду з Дамблдором… розумієш, він сам тоді добивався якоїсь посади й. мабуть, сподівався з'ясувати, чим саме цікавиться Дамблдор) Після того Дамблдор ви рішив дати мені роботу, бо він, здається, збагнув разючу відмінність між моїми невибагливими манерами й без претензійним талантом і нахабністю того пробивного молодика, що не зупинявся навіть перед тим, щоб тулитися вухом до замкових шпарин… Гаррі. хлопчику?

Вона озирнулася, нарешті відчувши, що Гаррі немає поруч; він зупинився, і їх тепер розділяло метрів зо три.

- Гаррі?-невпевнено перепитала вона.

Мабуть, лице його збіліло, судячи з її стривоженого й переляканого виразу. Гаррі стояв мов укопаний, відчуваючи, як накочуються на нього хвилі шоку, одна за одною, змиваючи все. крім інформації, яку від нього так довго приховували…,

Це Снейп підслухав пророцтво. І саме Снейп розповів про нього Волдемортові. Снейп і Пітер Петігру підштовхнули Волдеморта до пошуків Лілі. Джеймса та їхнього сина…