Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
Виїхавши на місто, човен ставиться впоперек. Один викидає назад тикву, а потім камінь, і шнур починає сам виходить так скоро, як несе течія. Другий подає човен трохи вперед або назад, щоб покласти шнур якнайкраще.
Поставивши один, виймається другий.
Виймається тиква, витягається камінь і тепер треба скоро витягать шнур. Той, що з веслом, часом мусить здержувать човен, коли треба витягать велику сильну рибу. Риба кидається під мостки, де трохи води, а потім іде в сапет.
Ще про "кіски". Це короткі, в 30–40 волосин плетінки. З одного боку — крючок, другий ув'язаний до шнуру, щоб "кіска" стояла проти течії. Вода ставить "кіску" набік од шнуру. Волосся на "кіски" — з кінського хвоста, бажано білого.
Траплялась переважно риба вагою 0,5–1,0 кг.
Часто далеко більші. Часами меншу, що була на гачку, хватали великі окуні, судаки, щуки або соми. На вудки ловилась риба в неділю, для приємності. Перемети тоді сушились. Велике задоволення давало вудження в заводях линів, коропів. В глибоких водоворотах — на живця сомів, судаків, коло кущів — добру щуку.
Довгенько остатнього разу не були ми в Каневі.
Дмитро заріс, як їжак. Мої штани протерлись на амінь. Та й сорочки заболочені. На сонці, вітрах, завше босі, загоріли ми до остатньої можливості.
Одного разу з долу проплила Дніпровська флотилія. Три пароплави з пушками та моторні, дуже скорі, броніровані катери. Все — зеленого захисного цвіту.
Що воно значить?
Пішов на Виблу подивиться. Пароплави пристали в різних містах, зливаючись з тлом.
Катери стали трохи ближче. Може, щось буде? Ставили саме перемет, коли почувся мотор катера. Як почали братись до берега, вискочив сірий катер з-за повороту берега. Коли човен вткнувсь в берег, катер був близько. З корми звисав прапор Російського флоту — білий, з синім андріївським хрестом!
Дмитро скочив до куреня, я сидів в човні. Сховавши револьвери, Дмитро вернувсь і присів на пеньку, закурив.
Катер, а властиво моторний човен, за хвилю став рядом. Спереду кулемет, десяток солдатів з рушницями, боцман і офіцер з золотими погонами, прапорщик.
"Откуда ви, что здесь делаете?" — запитав гостро офіцер.
"З Канева, ловим рибу".
""Красних і прочих банд здесь нет?"
"Не чути".
"А зачем у вас оружіє?" — показує на люшню в човні.
"То не оружіє — одно непорозуміння. А качку убить може".
"Ну, собірайтесь с намі. В Каневє разберьомся".
""А хто ви будете, що тут робите?"
""Ваше какое дело, как смєєте спрашівать?" — наїжився офіцер.
"Смію. Я і мій приятель старші вас чинами. Думаю, що ви — розвідка Добровольчеської армії. Так?"
Дмитро спокійно сидів, курив і не одзивався. З катера всі поглядали на нас з недовір'ям і цікавістю.
Підступивши до катера, звернувся до прапорщика.
"Коли так, як говорю, що вас найбільше цікавить, може, в чім зможемо помогти?" — Прапорщик пом'ягчав.
"Ви віделі пароходи красних с пушкамі?"
"Три пароплави з пушками на носі і кормі та три броніровані закриті катери з малокалібровими пушками і кулеметами "Гочкіс".
"Давно віделі?"
"Сьогодні перед обідом. Дайте карту!"
Прапорщик завагався.
"Что?"
"Дайте, кажу, карту і олівець. Ото сидить штабс-капітан Федоров, я — капітан А-ко. На карті покажу позицію Дніпровської флотилії красних. Якби ви поїхали трохи дальше з 3 кілометри, вас розстріляли краще озброєні, з більшою скорістю катери червоних".
"Прапорщик Міхальський, на катере № 2", — представився, зійшовши на берег. Протяг мапу і олівець.
Мапа докладна — 1:100000.
"Дивіться! Ми тут", — точка на карті.
"Тут стоять коло кущів катера, їх трудно заміітить, — три виразних кружки., — Пароплави тут", — три хрестики.
"Вертайтесь спокійно з докладно виконаним завданням. Ми їхать зараз не можем, маєм в воді дорогі снасті. Виїдем завтра рано".
"Хорошо. Однако ружьйо ваше забираю".
"Беріть. Воно нам не буде потрібне".
"До свіданія в Каневе!"
"Щасливо доїхать".
Катер поїхав назад.
"Ну що?"
"Що ж, прийшов Денікін. Вернімось в Канів, роздивимось".
Майже цілу ніч не спали. Сиділи коло огню, пили чай та думали, що робіть дальше.
До армії Денікіна не підемо, підождем вияснення стосунку до української справи.
Рано витягли кінці, зібрали манатки і з сапетом при човні поплили додому.
Плили ми найбистрішою течією. За яких півгодини почулись мотори, над рікою показався дим. Серединою ішов бронірований катер, дальше — ще два правою і лівою стороною. За ними — два пароплави. Всі судна помальовані сіро-си- ньою краскою, на всіх — андріївський прапор.