Засадничі міфи ізраїльської політики
- Автор: Гароди Роже
- Год: 1996
- Язык: украинский
- Год: SAMIZDAT
- ISBN: 2-951-000-5
- Переводчик: Олексій Токар
- Жанр: История
Электронная книга - «Засадничі міфи ізраїльської політики». Краткое содержание книги:
Роже Ґароді стверджував, що це не історичний твір, це — політична книга. Моєю метою було показати, що ізраїльська політика — як інструмент американської політики — призводить до війни.
В книзі Роже Ґароді піддає сумніву факт Голокосту — тотального знищення жидів в роки Другої світової війни. Я поважаю юдаїзм… але нацистський Голокост — це міф, що став догмою, яка виправдовує політику Ізраїлю і США на Близькому Сході і у всьому світі…, — пише Ґароді. На думку автора, історія без перебільшення сама може виконати роль обвинувача краще, ніж міф. Перш за все, вона не зводить масштаби дійсних злочинів проти людства, які коштували життя 50 мільйонам людей, до погрому лише однієї категорії невинних жертв, в той час як мільйони померлі зі зброєю в руках, борючись проти цього варварства.
Незважаючи на те, що у книзі кожна теза підкріплена відповідним фактом або цитатою, автора на вимогу французьких сіоністських кіл притягли до суду. Свою солідарність з Р.Ґароді висловили політичні і релігійні діячі. Зокрема, в поширеному комюніке Асоціації журналістів Тунісу у зв'язку з судовим процесом в Парижі у справі 84-річного французького вченого, письменника і громадського діяча Роже Ґароді, якого звинувачують в виправданні злочинів проти людства заявляється: Викриваючи прагнення сіоністських кіл Ізраїлю виправдовувати свою нелюдську антиарабську політику шляхом цинічного використання трагедії Другої світової війни, Роже Ґароді діє суто в рамках визнаних демократії і свободи слова і не заслуговує засудження. Туніські журналісти серйозно стурбовані наполегливим жорстким тиском, який не перестає чинити сіоністське лобі на суддів і на весь хід в цілому цього більш ніж дивного процесу, — підкреслюється в документі. Асоціація закликала світову спільноту надати всебічну підтримку Р. Ґароді, в тому числі поширенню його незручних для сіоністів ідей, щоб показати їх невинність всьому світу і допомогти письменнику уникнути розправи.
Ґароді заявив, що не вважає себе юдофобом, але різко засуджує антиарабську політику Ізраїлю. Французький суд заборонив подальшу публікацію книги Ґароді і 27 лютого 1998 оштрафував його на 240 тисяч французьких франків (близько $40000) та засудив до умовного тюремного ув'язнення на кілька років. Рішення суду викликало дебати про свободу слова у Франції і Європі і багато хто стверджував, що вирок носить політичний характер. Ґароді оскаржив це рішення в Європейському суді з прав людини, проте його апеляція була відхилена як неприйнятна — це сталося за десять днів до 90-річчя Ґароді, 7 липня 2003 року.
Суму в п'ятдесят тисяч доларів США передала для Роже Ґароді дружина президента Об'єднаних Арабських Еміратів шейха Заїда бін Султана Аль Нахайяна. За повідомленням туніського радіо, зазначені кошти вона подарувала видному вченому, мислителю, письменнику та громадському діячеві на знак солідарності з ним і для його підтримки у зв'язку з судовим процесом по його справі, що проходить Франції.
Книга перекладена і видана італійською, іспанською, німецькою, російською та багатьма іншими мовами. В арабському перекладі цей бестселер був проданий тиражем у кілька мільйонів примірників.
Роже Ґароді відмовився від авторських прав на книгу і запропонував всім зацікавленим видавцям світу опублікувати її, не претендуючи на гонорар.
Це перший переклад Засадничих міфів ізраїльської політики українською мовою. В цьому електронному варіанті із скороченням подані деякі тези стосовно французької історії часів Другої світової війни та відсутні додатки до книги, що складаються з листування автора та передруків газетних статей.
Після суду ізраїльська громадська думка була шокована. Д-р Моше Керєн писав 14 липня 1955 року в газеті "Га-Арець": "Кастнера варто було звинуватити в співробітництві з нацистами". Але вечірня газета "Єдіот Ахронот" (23 червня 1955 року) пояснювала, чому це не було зроблено: "Якщо віддати Кастнера під суд, то весь уряд ризикує бути повністю дискредитованим в очах нації у результаті того, що може відкритися на цьому процесі".
Могло відкритися, що Кастнер діяв не сам по собі, а за згодою з іншими сіоністськими керівниками, які на момент процесу сиділи в уряді. Єдиним способом уникнути того, що Кастнер заговорить і вибухне скандал, було зникнення Кастнера. І він, справді, раптово вмер, а ізраїльський уряд звернувся до Верховного суду із клопотанням про його реабілітацію, яке було задоволено.
Ця політика співробітництва досягла своєї кульмінаційної точки в 1941 році, коли найбільш екстремістська група сіоністів "Лехі" ("Борці за звільнення Ізраїлю"), яку очолював Абрахам Штерн, а після його смерті — тріумвіри, одним із яких був Іцхак Шамір, зробила "непрощенний з погляду моралі злочин: виступила за союз із Гітлером, з нацистською Німеччиною проти Великобританії".
Джерело: Міхель Бар Зохар. Бен-Гуріон: озброєний пророк. Вид. Файяр, Париж, 1966, с. 99.
Відомий профспілковий діяч Еліезеар Галевіі, член кібуцу Гева, розповів у тель-авівському щотижневику "Хотам" (19 серпня 1983 року) про існування документа, підписаного Іцхаком Шаміром (який тоді носив прізвище Єзерницький) та Абрахамом Штерном і переданого в посольство Німеччини в Анкарі, коли війна в Європі була в розпалі, а війська маршала Роммеля вже вдерлись до Єгипту. У цьому документі говорилося: "У нас однакова концепція. Чому б нам не співробітничати один з одним?". Газета "Га-Арець" 11 січня 1983 року процитувала лист із грифом "секретно", відправлений в січні 1941 року послом Гітлера в Анкарі Францем фон Паленом до вищих інстанцій, у якому йшлося про співробітництво із членами групи Штерна. До цього додавався меморандум агента нацистських секретних служб у Дамаску Вернера-Отто фон Хентіга про переговори з емісарами Штерна і Шаміра, текст якого виголошував: "Співробітництво між рухом за звільнення Ізраїлю і новим порядком у Європі відповідає промовам канцлера III Рейха, у яких Гітлер підкреслював необхідність використовувати будь-які комбінації і коаліції, щоб ізолювати і перемогти Англію". Вказувалося також, що група Штерна "тісно пов'язана з тоталітарними рухами в Європі, їхньою ідеологією та структурами". Ці документи знаходяться під № Е 234151-8 у Меморіалі Голокоста (Яд ва-Шем) у Єрусалимі.
Один з історичних вождів групи Штерна Ізраїль Елдад підтвердив у статті в тель-авівській газеті "Єдіот Ахронот" 4 лютого 1983 року про факт переговорів між його рухом і офіційними представниками нацистської Німеччини. Він заявив без натяків, що його колеги пояснили нацистам про припустимість єдності задач нового порядку в Європі відповідно до німецької концепції і сподівань народу в Палестині, який представляється борцями за волю Ізраїлю (групою Штерна).
Ось основні положення цього тексту, що має назву "Основні принципи Національної військової організації (НВО) у Палестині (Іргун Цвай Леумі), які стосуються вирішення жидівського питання в Європі і активній участі НВО у війні на стороні Німеччини":
"З виступів керівників німецької націонал-соціалістської держави випливає, що радикальне вирішення жидівського питання припускає масову евакуацію жидів з Європи (гасло "Європа, очищена від жидів").
Ця масова евакуація європейських жидів є першою умовою вирішення жидівського питання, але це можливо лише при влаштуванні цих мас у Палестині, у Жидівській державі, у її історичних кордонах.
Остаточно вирішити жидівське питання і звільнити жидівський народ — такою є мета політичної діяльності та довгих років боротьби руху за звільнення Ізраїлю (Лехі) і його національної військової організації в Палестині (Іргун Цвай Леумі).
НВО, знаючи про сприятливе ставлення уряду Рейху до сіоністської діяльності в Німеччині і до сіоністських планів еміграції, вважає, що:
1) Може існувати спільність інтересів між встановленням в Європі нового порядку відповідно до німецької концепції і щирих сподівань жидівського народу, що знаходять своє втілення в Лехі.
2) Можливе співробітництво між новою Німеччиною і оновленою жидівською нацією.
3) Створення жидівської історичної держави на національній і тоталітарній основі, закріпленої договором з німецьким Рейхом, може сприяти в майбутньому посиленню позицій Німеччини на Близькому Сході.