Іудаїзм і сіонізм
- Автор: Кичко Трохим Корнійович
- Год: 1968
- Язык: украинский
- Жанр: Прочая религиозная литература
Электронная книга - «Іудаїзм і сіонізм». Краткое содержание книги:
У брошурі показуються ідейні джерела і реакційна суть сучасного іудаїзму й сіонізму, викривається антинародна політика єврейських буржуазних націоналістів у країнах капіталу як вірних слуг і зброєносців імперіалізму в боротьбі проти соціалізму і національно-визвольного руху в усьому світі.
Розрахована на широке коло читачів.
________________
Сучасний стан історичного розвитку суспільства характеризується загостренням боротьби між двома ідеологіями — буржуазною і комуністичною. Під прапором антикомунізму об'єдналися всі сили реакції — від американських імперіалістів і західнонімецьких реваншистів до різного роду буржуазних націоналістів і реакційних клерикалів.
Одним з найактивніших загонів антикомунізму є єврейський буржуазний націоналізм — сіонізм. Він часто прикриває свою ворожу ідеологію різними постулатами з іудейського віровчення, яке, як І інші релігії, служило і служить експлуататорським класам.
Прикриваючись вченням іудаїзму, пропагуючи створення єдиної надкласової єврейської держави, лідери сіонізму намагаються довести, що євреї всіх країн становлять наче б «єдину єврейську націю», пропагують класове співробітництво і відвертають увагу трудящих євреїв від сумісної з народами тих країн, де вони живуть, класової боротьби проти своїх і чужих гнобителів, від боротьби за демократичні свободи і мир.
Наклепницькими вигадками про переслідування євреїв та іудейської релігії в Радянському Союзі та інших соціалістичних країнах сіоністи разом з ідеологами імперіалізму намагаються затьмарити свідомість трудящих євреїв, паралізувати їх волю в боротьбі за соціалізм і комунізм, ведуть пропаганду, спрямовану на підрив єдності народів соціалістичних країн.
У боротьбі проти ідей комунізму сіоністи взяли на своє озброєння не тільки ідеологію єврейського буржуазного націоналізму, а й космополітизм та навіть антисемітизм, маскуючи все це віровченням іудаїзму.
Не останню роль в імперіалістичних і расистських планах сіоністів відіграють реакційні догмати іудейського віровчення про «богообраність» єврейського народу, його зверхність над іншими народами світу, про «землю обітовану», наступний прихід міфічного месії та інші.
Дана брошура має на меті допомогти читачеві, який цікавиться походженням іудейської релігії, розібратися в питаннях ідеології і моралі іудаїзму та його переплетення з сіонізмом — політикою реакційної єврейської буржуазії.
У січні 1966 року повідомлялось, що в ніч під єврейське свято «Сімхас Тори» в районі Іст-Сайд в Нью-Йорку, коли євреї повертались з синагоги, велика група хуліганів закидала їх камінням і пляшками. Антисеміти підпалили синагогу «Конгрегейшн Сенс тор Ізраель», розташовану на 21-й авеню міста Нью-Йорка. Вчинені збитки становлять 300 тисяч доларів. У штаті Массачусетс знищено синагогу «Бет-Ан». Завдана шкода оцінюється в 1 мільйон доларів.
Антисемітизм в Америці має різноманітні прояви. Існують, наприклад, ресторани, бари та інші громадські місця, куди євреям немає доступу. На дверях таких приміщень вивішено написи: «Собакам, неграм і євреям вхід заборонено». Існують обмеження для євреїв і в американських учбових закладах.
Голова союзу антифашистських борців Ізраїлю доктор А. Берман на конгресі інтернаціональної федерації борців опору заявив, що в США насувається чорна хмара націзму. Відкрито, без будь-яких перешкод з боку властей, діє американська націстська партія. її ватажки нахваляються «до 1972 року знищити п'ять мільйонів американських євреїв в газових камерах». Цю бандитську агітацію американські націсти ведуть широко й вільно. В США близько 700 клубів (54 проценти) не приймають євреїв до свого складу, а власники понад чверті усіх готелів заявили, що вони не обслуговують осіб єврейського походження. У Нью-Йорку, де мешкає 2,5 мільйона євреїв, одна третина з 175 організацій, що споруджують будинки, не здають їм квартир. Таке ж становище і в Філадельфії, Лос-Анжелосі, Клівленді та інших містах[120].
Можна було б навести ще чимало фактів, які свідчать про те, що трудящі євреї в США відчувають неймовірне приниження, терплять від дискримінації і антисемітизму. Антисемітизм в США — невід’ємна складова частина горезвісного «американського способу життя». Але єврейські буржуазні націоналісти у США, як і в інших капіталістичних країнах, роблять вигляд, нібито не помічають цього ганебного явища.
Відомо, що в роки громадянської війни керівники єврейських буржуазних націоналістів у нашій країні йшли на угоду із Скоропадським, Денікіним, Петлюрою. Сіоніст Гессен, який співробітничав з монархістами і білогвардійцями, писав, що кожний білогвардієць «мусить пишатися» такими євреями, як Канегіссер — убивця М. С. Урицького і Фанні Каплан, що стріляла у В. І. Леніна. Один з ватажків сіоністів, що потім став врангелівським міністром, Д. Пасманик, у статті, надрукованій в 1919 році у буржуазному журналі «Общее дело», писав: «Більшовизм являє собою величезну небезпеку для всього російського єврейства. Більшовизм, як система, веде до повного зруйнування економічного добробуту євреїв… більшовизм зруйнував всі наші общинні установи»[121].
Під «общинними установами» сіоніст Пасманик розумів релігійні організації, над долею яких він лицемірно проливав крокодилячі сльози і в той же час разом з білогвардійцями організовував єврейські погроми. Зате про денікінську грабармію Пасманик писав, що вона «несе з собою державну ідею, ідею гармонійної єдності класів, народів і релігійних груп, їх злиття в одне ціле»[122]. Єврейська буржуазія та її клерикальні прислужники базікали про любов до «богообраного» народу і співробітничали з погромниками. Лідери партії «Паолей Ціон» на Україні Ревуцький та Гольдман брали активну участь в контрреволюційній Центральній раді та в «уряді» гетьмана Скоропадського.
Характерно, що коли в Парижі було вбито Петлюру, сіоніст В. Жаботинський, що потім став організатором профашистської партії «Херут», проливав сльози з приводу загибелі свого друга, з яким він співробітничав в роки громадянської війни на Україні. Одеська газета «Известия» вмістила тоді з цього приводу таку дотепну карикатуру: емігрант Жаботинський, схилившись над могилою ката Петлюри, скорботно голосить: «Хай буде земля тобі пухом… з єврейських перин»[123]. Не дивно, що вихований Жаботинським сучасний лідер партії «Херут» Менахем Бегін заявив:
«Протягом десятиріч ми шукаємо єврейського Муссоліні. Допоможіть нам знайти його. Муссоліні — це людина, яка врятувала б людство від комунізму»[124].
Навіть під час розгулу гітлеризму в Європі сіоністи були відвертими колабораціоністами. Віденський рабин Вайдерберг так сказав про цю їх позицію:
«Релігійні євреї знають, що Гітлер заслуговує великої подяки тому, що він енергійно і активно бореться проти комунізму і атеїзму»[125].
Очолюваний сіоністом Кастнером так званий «Комітет врятування єврейського населення Угорщини» активно співробітничав з фашистами. Гітлерівський кат Ейхман сам визнав: «Відправка євреїв (у табори смерті. — Т.К..) не пішла б у такому порядку, коли б їх газета постійно не повторювала:
«Німцям необхідно підкорятися, вони везуть нас тільки на роботу. Не буде ніякої біди…» Я мав лише кілька дюжин офіцерів та унтерофіцерів і менше як 300 рядових есесівців. Без єврейського комітету я не зміг би нічого зробити»[126].
Слід підкреслити, що сіонізм, як і всякий буржуазний націоналізм, досить легко знаходить спільну мову з будь-яким іншим націоналізмом, коли йдеться про виконання замовлень імперіалістів.
Після закінчення громадянської війни ні сіоністи, ні реакційні рабини не припиняли боротьби проти Радянської влади. Єднаючись з чорними силами реакції за межами Радянської республіки, вони підтримували спроби організації «хрестового походу» проти неї. У 1930 році підтримані сіоністами, єрусалимські рабини склали спеціальну листівку до «братів-євреїв», у якій, між іншим, говорилося: «Хай буде воля твоя, господи, щоб ти помстився за своє ім'я грішникам, які називають себе більшовиками, і викоренив їх владу на землі»[127]. Тоді ж у Нью-Йорку, на заклик сіоністів, 150 рабинів влаштували антирадянський мітинг, де поширювали наклепницькі листівки про «жахливі переслідування єврейської релігії в СРСР»[128]. У Парижі на мітингу рабини виступали проти Радянського Союзу разом з організатором єврейських погромів, колишнім архієпископом волинським і житомирським Євлогієм (В. Г. Георгієвським), який під час громадянської війни був уповноваженим при Денікіні, а пізніше став організатором антирадянської брехні і наклепів у Франції.
Про єднання сіоністів і багатьох служителів іудейської релігії з реакцією і фашизмом свідчать багато фактів. Так, у Польщі рабини закликали єврейське населення голосувати на виборах проти комуністів за фашиста Пілсудського. А єрусалимський рабин Аеріель Розен надіслав Пілсудському такого листа:
«З божою допомогою, в 21-й день місяця Таммуза 5685 року, країна Ізраїль. Хай гори Сіону принесуть мир і благословення маршалу Пілсудському, хай вічно світить його ім’я під сонцем. Хай збереже Вас благословення боже від комуністичного струменя, який затоплює весь світ і пронизує його грабунком. Хай збільшить бог число послідовників, порадників твоєї родини. Хай будуть посоромлені твої вороги і будуть розтоптані тобою»[129].
Підтримували рабини і останнього югославського короля. А фашистському дуче Муссоліні вони навіть піднесли в подарунок Тору точнісінько так, як у свій час рабини в Росії подарували Тору царю Миколі II.
У перші роки Радянської влади служителі бога Ягве всередині нашої країни вели пропаганду, спрямовану на зрив соціалістичного будівництва, підбурюючи віруючих євреїв жити не за радянськими законами, а за приписами Талмуда. В деяких містах рабини утворювали нелегальні єшіботи (іудейські духовні семінарії) і хедери (іудейські початкові школи для хлопчиків), які ставали розплідниками контрреволюційної сіоністської агентури. Єшібот, що був відкритий в 1929 році у місті Бердичеві, став одним з центрів сіонізму.
Щоправда, з перемогою соціалізму в СРСР ставлення більшості іудейського духовенства до Радянської влади змінилось, хоч окремі служителі іудаїзму і далі продовжують підспівувати ворогам трудящих євреїв — сіоністам. Деякі з них разом з сіоністами — представниками «Джойнта» («Джойнт дістріб'юшн коміті» — об’єднаний розподільчий комітет, створений у США в 1914 році в результаті об'єднання трьох сіоністських «благодійних» організацій після Великої Вітчизняної війни вели антирадянську агітацію, закликаючи разом з тим євреїв виїздити до Палестини з метою створення там буржуазно-націоналістичної держави «опору проти комунізму». Головною опорою «Джойнта» були і є крупні сіоністи — капіталісти.
120
Див. газ. «Известия» від 19 травня 1963 р.
121
А. К и р. Раввины и контрреволюция Газ. «Безбожник» від 10 листопада 1929 р.
122
Там же.
123
К. И в а н о в, 3. Ш е й н и с. Государство Израиль, его положение и политика, стор. 131.
124
Там же.
125
А. Едельман. Реакційність догмату «богообраності». Журн. «Людина і світ», 1967, № 9, стор. 34.
126
Там же.
127
Див. М. Шахнович. Кому служит религия Израиля? М., «Прибой», стор. 34.
128
Там же, стор. 12.
129
Див. Г. Зыскин. Иудаизм и сионизм. Кому и как они служат. Куйбышев, 1963, стор. 56.