Легенда про безголового

Нарештi, пiзно ввечерi вiддзвонився i сам Жихар. Я дала затравку i показала йому правильний напрям: упродовж останнiх десяти днiв у рiзних мiстечках областi невiдома група скоїла чотири збройних напади на мiнi-маркети. У двох випадках свiдки бачили «Жигулi». Дiяли розбiйники всюди однаково: заходили перед самим закриттям, двоє тримали всiх, хто в цей час був у торговому залi, пiд прицiлом, третiй вичищав касу i хапав з полиць дорогий алкоголь — коньяк, вiскi, джин, бехерiвку. Жертв не було в жодному випадку, хоча один раз нападники таки пальнули в стелю — охоронець спробував опиратися. Усi потерпiли заявляли: один бандит тримав у руцi пiстолет, другий — обрiз.

Дати двох нальотiв збiглися з датами скоєних у Подiльську вбивств.

Навiть якщо вiдштовхуватися не вiд третього вересня, коли знайшли тiло Дорошенка, а вiд першого, коли, за висновками експертiв, йому заподiяли смерть, то все одно у Хмари алiбi: першого вони бомбонули магазин у Старокостянтиновi, а третього — в Кам'янцi-Подiльському.

Годину тому Васька Хмара почав колотися, признаючись у спiвучастi у збройних пограбуваннях, що здiйснювалися на його машинi, i активно вiдхрещуючись вiд убивств. Тепер його поведiнка стала цiлком зрозумiлою. Зiзнатися, що був у Подiльську — опинитися першим у списку пiдозрюваних у вбивствах. Довести своє алiбi — розбiйництво спливе саме собою. Iз двох лих Хмара вибрав, як йому здавалося, менше, хоча за стрiлянину по ментах отримає за повною програмою.

Але мене це вже не повинно хвилювати. Подвiйне вбивство на нього не повiсять, як би це не засмучувало пана Ярового. I хоча тепер я можу не перейматися долею мого так званого клiєнта, Тамара i Стас Жихар повиннi починати все з нуля. Не думаю, що вони образилися на мене.