У задзеркаллі 1910—1930-их років
- Автор: Бондар-Терещенко Ігор
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 978-966-8201-54-7
- Жанр: Критика
Электронная книга - «У задзеркаллі 1910—1930-их років». Краткое содержание книги:
Видання розраховане на широке коло читачів.
Книга написана за «харківським» («скрипниківським») правописом, затвердженим Народним комісаром освіти УРСР М. Скрипником у 1928 році у Харкові, а згодом прийнятим в еміграції. У межах Радянської України він офіційно діяв до 1933 року. На нашу думку, «харківський правопис», яким послуговувалася тогочасна творча еліта та офіційна влада, допоможе краще відобразити епоху та надасть читачеві можливість глибше зануритися в неї.
Отже, тривале існування в Харкові не судилося також «Слобожанщині» М. Міхновського, чий вихід друком 1904 р. не пішов далі підпільного випробування друкарні на дію організаційних чинників по друкуванню часопису. Справа з тим — з огляду на «технічні умови» — затяглася до 1906-го року.
Про те ж саме свідчить О. Кандиба в листі до І. Липи від 21-го січня 1906 p.: «Повернувшись з Волині, був у Харкові, бачився з Міхновським та іншими. Міркують видавати „Слобожанщину“ (кажуть, уже об’ява була), але в усіх їх так мало енергії, так мало віри ще в початку діла, що й не знаю — чи вийде що з їхніх думок. Дуже хотів би працювати в редакції, але це тільки мрія, далека від здійснення…
Бачив „Хлібороба“, „Громадську думку“, „Гідний край“, на жаль, ніде не співробітничаю».
Слід визнати, що особи, не наближені до громадських справ самого адвоката М. Міхновського (через риси його характеру), небагато знали про його вищезгадані дії. Тож не варто далеко шукати за істинними причинами «занепаду» суспільно-політичної активности М. Міхновського на цей період — у перетлумаченні О. Кандиби — адже від того нас застерігає маловідомий факт участи засновника УНП у виданні «Хлібороба» разом із братами Шеметами.
Відтак, повертаючись до листування О. Кандиби з І. Липою, зазначимо, що вже в березні 1906-го року перший з них повертався до справи видання «Слобожанщини», захоплено повідомляючи своєму старшому товаришеві:
«20 марця вийде наша „Слобожанщина“, в якій я приймаю незначну участь: буду вести огляди часописей українських і російських та бібліографію. Також іноді буду містити свої фейлетони і т. ін.
Все уже налагодилось, все готове, і тільки трішки бракує співробітників. Здебільшого — закордонні. Їх мова для загалу трішки або й дуже незрозуміла, але може буде й „виправляти“.
Може б, і Ви інколи що-небудь надіслали нам? Може б, і від нашої редакції запрохали б дописувачів, поки вони у Вас єсть».
З приводу подальшої творчої співпраці між О. Кандибою та І. Липою слід зауважити, що вперше ориґінальний віршований доробок майбутнього клясика української поезії Олександра Олеся (Кандиби) з’явився саме в альманахові «Багаття», що його видавав в Одесі 1905-го року І. Липа. Тож, запрошуючи свого адресата до співпраці в «Слобожанщині», О. Кандиба мав на це всі підстави, оскільки одеський діяч, виконуючи також свої професійні обов’язки (працював лікарем), знаходив час на громадську та літературну діяльність. Дописуючи до багатьох австро-угорських видань («Народ», «Правда», «Зоря», «Літературно-науковий вісник» та ін.), І. Липа згодом організовує видавництво ОЛС (Одеська літературна спілка), в якому підтримує українські починання. Саме у цьому видавництві ним був «відкритий» талановитий юнак Олексій Плющ.
Офіційно зразкове («нульове») число «щоденної політичної, економічної, літературної та громадської часописі» «Слобожанщина», що ним редакція знайомила суспільство з напрямом свого видання, вийшло друком 25-го березня 1906-го року. Загалом часопис М. Міхновського був присвячений «обороні економічних, політичних, та національних інтересів українського народу» і плянував із часом подавати «щоденний огляд культурного, політичного та соціяльного життя на Україні, в Росії та по всіх інших державах, дописи про різні події громадського життя та звістки про боротьбу широких селянських та робочих мас за краще майбутнє вільне життя». «Непорозуміння» з друкарнею змусили редакцію, яка розташовувалася по вул. Катеринославській, 43, випустити зразкове число дуже скороченим й упорядкованим не так повно, як хотів власник видання. Зазначалося також, що редакція та друкарня зроблять усе, «щоб якомога швидше розпочати видання регулярно». Наступне число часопису мусило вийти в Харкові 1-го квітня 1906-го року. Проте, як знати, справа далі єдиного зразкового числа не пішла, і «Слобожанщина» припинила існування того ж таки 25-го березня 1906-го року.
«Сніп»: від Корсуна до Міхновського
А коли ніхто не читатиме наших газет, навіщо їх і видавати? Тільки перевід грошей! А без своїх газет, без своєї школи загине наш нарід без боротьби.