Урфін Джюс і його дерев'яні солдати
- Автор: Волков Александр Мелентьевич
- Серия: Чарівник Смарагдового міста #2
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Переводчик: Фелікс Ксензенко
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Урфін Джюс і його дерев'яні солдати». Краткое содержание книги:
Кагги-Карр долетіла до країни Мигунів без усяких перешкод. Вона знайшла правителя на дорозі з великим ковальським молотом у руках.
Кілька місяців тому, коли Мигуни запрошували Дроворуба правити їхньою країною, вони казали:
— Такий правитель, як ви, був би для нас дуже вигідним: ви не їсте, не п'єте, отже, не обтяжуватимете нас витратами…
Мигуни одержали більше, ніж сподівалися. Залізний Дроворуб не тільки не збирав податки зі своїх підлеглих, а навпаки — сам працював на них.
Нудьгуючи без Еллі, Страшила й Сміливого Лева і не звиклий ледарювати, Дроворуб зранку йшов у поле, дробив там молотом велике каміння і вимощував ним дороги. Мигунам це було тільки на користь: їхні поля очищались від каміння, й в усі кінці країни пролягали добротні шляхи.
Дізнавшись від Кагги-Карр, що Страшилу загрожує небезпека, Залізний Дроворуб не гаяв ні хвилини. Він шпурнув молота, збігав до палацу по сокиру і вирушив у дорогу.
Ворона вмостилась у нього на плечі і докладно розповідала про сумні події у Смарагдовому місті.
Мигуни витирали очі й сумно ними кліпали, проводжаючи свого улюбленого правителя.
… Залізний Дроворуб швидко прибув до Смарагдового міста. Навколо все було спокійно, табір Урфіна Джюса зник, ворота, як завжди, замкнені.
Дроворуб постукав у хвіртку, у маленькому віконці з'явилось бурякове обличчя Руфа Білана.
— А де Фарамант? — здивувався Дроворуб.
— Він хворий, я його заступаю.
— Що у вас тут сталося?
— Та нічого особливого. На місто були напали вороги, але ми завдали їм доброго чосу.
— Як Страшило?
— Бадьорий і веселий, чекає зустрічі з вами, вельмишановний пане Дроворубе! Прошу вас, заходьте!
Руф Білан прочинив хвіртку. І тільки-но Залізний Дроворуб ступив у темряву арки, як із його рук висмикнули сокиру, а тулуб миттю обплутали мотуззям. Після недовгої, але жорстокої боротьби Залізного Дроворуба звалили на землю й зв'язали. Кагги-Карр з пронизливим вигуком: «Зрада!» встигла вислизнути з рук дуболомів й злетіла на мур.
Вона бачила, як обеззброєного Дроворуба зі скрученими назад руками повели до палацу.
Городяни дивились на нього з жалем і співчуттям крізь прочинені вікна.
Ворона здалеку спостерігала за цією сумною процесією. Вона вмостилась на карнизі палацу, біля прочиненого вікна тронної зали, звідси їй було видно й чути все, що там відбувалося.
Урфін Джюс у розкішній мантії сидів на троні, прикрашеному смарагдами; його похмурі очі під зрощеними бровами переможно сяяли. Малочисельна купка придворних тіснилась біля трону. Вздовж стін зали, наче статуї, вишикувались жовті й зелені дерев'яні солдати.
Ввели Залізного Дроворуба; він ішов спокійно, і візерунчастий паркет задвигтів під його важкими кроками. Позаду двоє солдатів тягли здоровенну сяючу сокиру.
Урфін Джюс здригнувся від думки про те, що міг би зробити з його армією цей велет, якби його не схопили підступом. Залізний Дроворуб безстрашно зустрів допитливий погляд диктатора, той зробив знак Руфу Білану, і зрадник підтюпцем вибіг із зали.
За кілька хвилин увели Страшила. Залізний Дроворуб поглянув на його потертий одяг, з якого стирчали жмутки соломи, на безсило опущені руки, і йому стало невимовно жаль друга, недавнього правителя Смарагдового міста, що пишався отриманим від Гудвіна чудовим мозком.
З очей Залізного Дроворуба потекли сльози.
— Обережніше, при тобі ж немає маслянки! — злякано закричав Страшило. — Ти заіржавієш!
— Даруй, друже! — сказав Залізний Дроворуб. — Я потрапив у підступні сильці і не зміг виручити тебе.
— Ні, це ти мені даруй, що я так необдумано послав по тебе, — заперечив Страшило.
— Годі! — грубо урвав їх Урфін Джюс. — Зараз ідеться не про те, хто перед ким завинив, а про вашу долю. Чи згодні ви служити мені? Я призначу вас на високі пости, зроблю своїми намісниками, і ви, як і раніше, будете правити країнами, але під моєю рукою.
Страшило і Залізний Дроворуб перезирнулися й одноголосно відповіли:
— Ні!
— Ви ще не оговтались від своєї поразки і не тямите, що говорите, — злісно кинув Урфін Джюс. — Подумайте про те, що я можу вас знищити, і знову дасте мені відповідь.
— Ні! — повторили Дроворуб і Страшило.
— Я дам вам можливість прийти до тями й поміркувати над своїм новим становищем. Завтра в цей же час ви маєте знову з'явитись до мене. Гей, варто, відведіть їх за грати!