Чорна бузина (СИ)
- Автор: Шаграй Наталья Миколаївна Шаграй
- Язык: украинский
- Жанр: Современные любовные романы
Электронная книга - «Чорна бузина (СИ)». Краткое содержание книги:
– Мушу дізнатися я вражена.
– Усе, що може зробити інший, він повинен це робити. – Квапливо додав він.
– Так. Завтра спробую працювати по-новому. – Стала я збирати речі.
– Завтра суботу. Хотів запитати. Ви не проти ранкової верхової прогулянки?
– А…я…у мене дуже багато роботи залишилось на вихідні. – Першим моїм поривом було відмовитись .
– Ну, так робота. – Його обличчя нічого не виражало.
– Хоча з 7 ранку на декілька годин, час у мене буде. То як вам перспектива прокинутись вранці?
– Гаразд. Буду чекати, як завжди.
По дорозі додому я костиляла себе на чому світ стоїть за нестримність. Але зрештою переключилась на нашу розмову про вдосконалення роботи і делегування повноважень. Він підмічав те, що для мене уже стало звичним і буденним. У нього була інша точка зору і це було корисно для мене. Його пропозиції підкинули мені цілий в’язок думок, як що і де я можу змінити. Від таких думок я прокрутилась півночі в ліжку і вранці я трішки спізнилась . Дмитро Олексійович сидів на лавочці і розглядав небо.
– Доброго ранку! – Прокричала я. Він підвівся і підійшов до мене.
– Доброго. А я вже думав, ви не прийдете.
– Я проспала. – Покаялась я, з самим винуватим виразом обличчя.
– З вас буде сніданок.
– Згодна. А з вас прощення за моє запізнення.
– Я й не сердився. – Пробурмотів він і ми поїхали. Кожен раз обираючи новий маршрут, я розповідала нову історію місцевості, населення, притчі, перекази, голі факти.
– Звідки ви все це знаєте?
– Я люблю бути там де я є. А для цього потрібно нічого не впускати повз себе. Атмосферу, кольори, все, що відбувається довкола. Гори вкриті лісами, полонини, гірські річки і запах буйства природи, коли все тільки оживає і щосили пнеться до сонця, постійний рух всесвіту, ні що ні на мить не спиняється , довкола нас вирує життя. Тільки ми, наповнені своїми дріб’язковим людськими турботами цього не помічаємо . А ще я любила історію, багато читала і приставала до дорослих з різними запитаннями. І завжди хотіла знати чому, як, навіщо, коли. А чим захоплюєтесь ви?
– Трішки граю в сквош, колись захоплювався дайвінгом , подорожі, лижі.
– О, то досить широке коло захоплень.
– Як для людини, що має багато грошей і часу. А тут гарно. – Перевів він розмову.
– Це не туристичний маршрут, тут немає ніяких цікавих для туристів місць. Просто ліс, який є вотчиною місцевих жителів, вони сюди ходять по гриби та ягоди. Тут спокійно і гарно, але в народі це місце називають гиблим. Воно прославилось тим, що тут зникали люди. За переказами, тут було місце вовків. – Дмитро Олексійович спішився і йшов поряд з конем.
– То, що там з вовкулаками?
– Вибач. То були лише вовки, правда старожили розповідали, що вони часто заходили під саму хату, а по ночам розносилося їхнє моторошне виття. А самі вовки виносили птицю, худобу і навіть людей, була серед них одна вовчиця, яка лазила по хатам і виносила дітей. Тоді люди влаштували страшну облаву і те, що вони знайшли в логові було жахітливе. Чоловік, що туди заліз першим весь посивів.
– Ти навмисне розповідаєш такого чудового дня такі страшилки?
– Ні, це вийшло мимо волі, просто дивлячись на ці ще чорні дерева, виникають не самі радужні історії в голові. А взагалі я люблю будь-яку пору року. І засніжені вершини гір і період коли все оживає, і прямо на очах зеленіє, кожна мить наповнена п’янким ароматом весни і жагою до життя, усе починає квітнути , дерева вкриваються смарагдовою зеленню і все перетворюється на неймовірно гарну казку. І той період, коли повітря наповнюється туманом,а дерева вбираються в жовті, багряні кольорі і все поринає в якусь тишу. Карпати неймовірні осінню. До речі це місце де шанують традиції. До якого коліна ви знаєте своїх родичів?
– Ну, діда і бабу пам’ятаю. – Задумався він.
– У деяких сімей є цілі сімейні архіви. Я про свою родину вияснила тільки про діда свого діда. Знаю як його звали і що він був знахарем. Не можливо не знаючи історії будувати своє майбутнє.
– А що це змінить?