Чорна бузина (СИ)
- Автор: Шаграй Наталья Миколаївна Шаграй
- Язык: украинский
- Жанр: Современные любовные романы
Электронная книга - «Чорна бузина (СИ)». Краткое содержание книги:
– Я можу якось допомогти вирішити ваші проблеми? – Від такої пропозиції я не втрималась і хмикнула, на що він здається стрепенувся, як собака, що почула чужого в дворі.
– Я сама розберусь. – Навіть злегка нервово відповіла я.
– І часто у вас виникають такі проблеми?
– Перший раз в житті. – Абсолютно щиро відповіла я. Соломатін тільки по його відомій шкалі оцінював кожне моє слово і здається був незадоволеним подібним ходом розмови.
– То у нас все гаразд? – Його пильний погляд і турботливий тон, якось вибили мене з колії. І страшенно захотілось погладити його по голові, і зняте те напруження в якому він перебуває.
– Так, Дмитро Олексійович, я думаю у нас все гаразд. А ви як вважаєте?
– Я не знаю. Спочатку я думав, що все добре. А потім я не розумію, чому ви змінили своє відношення? Яка причина, що ви мене уникаєте. – Я мимо волі посміхнулась.
– Вибачте. Я вважала, що досить коректно себе веду.
– А потім всі почали говорити, що ви боїтесь мене і покинули роботу. – Я відчутно скрипнула зубами.
– І ще раз вибачте. Я навіть не підозрювала, що своєю поведінкою викличу такі пересуди.
– Ви боїтесь мене? – Продовжував він мене допитувати. При цьому запитанні і тієї самотності в нього в очах я геть відчула себе погано.
– Ні, Дмитро Олексійович я вас не боюсь. Я поважаю вас. Мені імпонує ваш розум, ділова хватка, рішучість, наполегливість в досягненні цілей, ваша цікавість. Я в захваті від вашої креативності і готовності до дій. Поряд з вами я переживає просто гаму почуттів, була злість після першої зустрічі, довелось навіть з’їхати на обочину, аж в скронях ломило. Я на вас несамовито сердилась за те, що змушуєте мене вийти за межі мого такого чудово об лаштованого життя. І переживання, що щось не вийде і піде не так. І страх за вас. І веселощі. Та вас я ніколи не боялась. – Він слухав уважно, крива посмішка вже давно збігла з його лиця і залишилась дика зацікавленість моїми словами.
– Не знав, що ви були сердити, «аж до ломоти в скронях». А тепер ви також сердитесь?
– Це не дуже продуктивна емоція. А жити я все ж таки звикла весело. Тому, ні я просто отримую задоволення і долю безцінного досвіду в спілкуванні з неординарною людиною.
– Це ви так стібетесь з мене? – Я розсміялась з слова, яке він підібрав і сумніву, який явно проступав на його лиці.
– Стібалась я з ветеринара , який мені залишив кота Ваську. Який потім привів мені цілий виводок кошенят і виявився Василиною.
– Я не можу зрозуміти, коли ви жартуєте, а коли говорите серйозно. – Пожалівся він.
– Дмитро Олексійович, я з вами з усіх сил стримую своє дурне виховання і погане почуття гумору. – На його лице знову набіг похмурий вираз обличчя.
– Я не хочу, щоб ви щось приховували від мене. Я хочу, щоб ми довіряли один одному. - На що я аж моргнула.
– Я довіряю вашим діям і вчинкам, тому власне кажучи і працюю з вами. Чесність і постійність це два кита на яких тримається довіра, без якої не можлива ділова співпраця. За час нашого знайомства я це оцінила.
Ярослав в той вечір так і не прийшла, подзвонила і сказала, що затримується на роботі форс-мажор. А я ще довго сиділа на кухні , після того як Дмитро Олексійович пішов, намагалась про все подумати. Думати у мене здорово виходило і якщо вірити моїм думкам, то все чудово Дмитро Олексійович мені подобається і я з ним цілком нормально можу продовжити працювати. Правда все дещо псував потяг доторкнутися до нього , а так все було чудово. З думками про нього я з кухні перебралася в ванну, а з ванни в ліжко і години так за три я вже була щасливим володарем переконання , що в принципі мені нічого не заважає порадіти за свої почуття, пишатись собою, що я взагалі можу щось таке почувати і спокійно відробити укладений з ним договір. А потім взяти відпустку і поїхати в В’єтнам.
Тиждень був шаленим. В понеділок, коли я вийшла на роботу на мене всі косилися, я посміхалась і в пориві добрих почуттів влаштувала тренінг і семінар щодо якості обслуговування в готелі. І з легкої руки почала вводити стандарти обслуговування. Розмов більше не було, усі були надто зайняті.
– Хочу нагадати, що окрім формалізованих зв’язків , які ґрунтуються на законодавчих актах, існують неформальні відносини між господарськими суб’єктами: такі прості, як довіра. Психологічні передумови підприємства полягають у позитивній суспільній думці. Її відсутність стримуватиме розвиток вашого бізнесу. Усе взаємозв’язано . І над позитивним іміджем потрібно працювати. – Ми вже котру годину сперечались по ряду питань стосовно подальшого розвитку. У нас були різні точки зору. Я останнім часом тонула в об’ємах роботи і тихо раділа компетентності свого секретаря і персоналу. Дмитро Олексійович нещадно мене критикував, за те, що я погано делегую повноваження. Я чортихалась, стогнала і поки, що погано розуміла кому і що я зможу ще делегувати. Окрім мого готелю у мене ще було й виробництво . Та він і справді показав , як можна зменшити мій об’єм роботи. Він сидів зі мною і на папері, як малій дитині все розписав. Я дивилась на нього з відчуттям захвату.