Безмірна залежність
- Автор: Астра Лола
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Strelbytskyy Multimedia Publishing
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Безмірна залежність». Краткое содержание книги:
Наступного дня вранці я була в фіскальній службі, коли Ілля надіслав мені нові фото: він лежить на дивані в зелених трусах, а на ногах у нього — шоколадка.
«Доброго ранку, мила, саме час поснідати справжнім шоколадом з Франції. Пригощайся».
Він написав ще декілька повідомлень, але я йому не відповідала, бо здавала звіт. Та й не знала я, що відповісти. Його активність і наполегливість почали мене трохи лякати, тому що з’явилась невпевненість, чи це мій чоловік. А я з людьми завжди щира. Для мене все було серйозно, нехай навіть і на відстані.
Після надання звіту я відповіла Іллі, а він — тільки ввечері. Напевно, знову багато роботи навалилося.
Близько тижня Ілля мені не телефонував, тільки писав. І знову я запалилася, і знову я за ним сумувала. Думала, що, може, він образився, відчув холод з моєї сторони. Тоді наскільки ж добре він відчував людей. А, може, як і я, трохи злякався того, як сильно нас тягне одне до одного. Ілля тільки на вигляд здавався легковажним парубком, а насправді був іншим. Він сам мені зізнавався, що оточуючі вважали його бабієм, а насправді у нього було не так уже й багато жінок. Йому подобалося і те, що у мене крім чоловіка нікого не було. Ми були багато в чому схожі, тільки сприйняття життя у нас було різне: у мене надмірно серйозне, а у нього занадто легке. Його навіть оштрафували якось на 60 євро, тому що запізнювався, не встиг купити квиток і вирішив проїхатися в поїзді зайцем. Ось таким був Ілля. Зате він вчив мене легкості, він взагалі багато чому мене вчив. Був зовсім іншим, відмінним від тих людей, з якими я зазвичай спілкувалася. Тому так, мені не вистачало його дзвінків.
«Вже шостий день він мені не телефонує. Як я розумію, він зайнятий, але міг би і попередити. Сумую за ним, хочу знову почути його голос. Я щаслива, що він у мене є, і не хочу, щоб це змінилося. Мені його бракує. Напевно, я сильно розслабилася, перестала цінувати те, що маю. Це навіть добре, що так все відбувається. Але сподіваюся, що сьогодні або завтра почую його голос. Поки що я не вірю, що він більше не хоче зі мною спілкуватися… Головне — не панікувати, не втратити самовладання.