Безмірна залежність
- Автор: Астра Лола
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Strelbytskyy Multimedia Publishing
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Безмірна залежність». Краткое содержание книги:
— Кожну секунду думав про тебе! — вигукнув Ілля, і ми обоє розсміялися.
— Я, звичайно, із задоволенням слухаю твої лестощі, але на таку відверту брехню не куплюся.
— Гаразд, зізнаюся, згадував тебе кожних 20 хвилин.
— Це звучить вже більш переконливо.
— Я дійсно скучив. І взагалі, я б дуже хотів до тебе у гості.
— Правда? — серце шалено забилося: це були саме ті слова, які останнім часом я дуже хотіла почути. — Це було б чудово! Тим більше, що я купила для тебе невеличкий сувенір на Євробаченні — в офіційному магазинчику.
— Вау! Як мило. Як взагалі все пройшло?
Ми говорили і говорили, не в змозі відірватися одне від одного.
— Яка твоя заробітна плата в євро? — запитав Ілля, коли ми завели розмову про роботу.
— О, Боже, — я зніяковіла, — як раз нещодавно конвертувала подумки. Ти впевнений, що хочеш почути цю цифру?
— Звичайно. Мені цікаво, скільки заробляють в Україні відомі бухгалтери.
— По-перше, я не відома, а по-друге, близько 250 євро.
Ілля довго сміявся над цією цифрою. А мені стало якось неприємно.
— Гаразд, я втомилася трохи, давай бажати одне одному на добраніч, — я намагалася говорити бадьоро.
— Гей, ти чого образилася? — запитав він ніжно. — Надай відповідь мені ще на одне питання: куди б ти хотіла поїхати у відпустку?
— Не знаю, мені все одно, — продовжила я ще трохи невдоволено.
— У мене є подруга в турагенції, я можу у неї з'ясувати деталі, і ми могли б разом кудись податись.
— Так, це було б чудово. Тоді дізнавайся, і будемо планувати, — я одразу повеселішала.
— Все-таки з чоловіком ти розлучилася давно, саме час починати отримувати задоволення. Я можу тобі в цьому допомогти.
Усе всередині мене перевернулося від передчуття, від ніжності, яка мене переповнювала. Ілля казав серйозно. Він справді хотів зустрітися.
Він телефонував мені усі наступні дні, і взагалі у нас все було чудово. Ніколи не забуду, як він вперше зателефонував мені по відео.
— Щойно з роботи прийшов, — сказав Ілля, — ну, ось він я.
Мені навіть здалося, що він трохи хвилюється, адже не був красенем, завжди ходив в кепці, яка приховувала його лисину. І зараз теж був у ній. Його хвилювання мене розчулило, я дивилася на нього з ніжністю.
Ми були трохи збентежені і не знали, що сказати. Ілля навіть бовкнув недоречну фразу «Може, хоч груди покажеш», — але я ніяк не відреагувала на ці слова, бо знала — він хвилюється сильніше за мене. Мабуть, тому ми досить швидко попрощалися.
Приблизно через годину я написала йому, що дуже рада була його побачити, а він одразу мені передзвонив.
Я дуже раділа, коли Ілля писав мені в робочий час. Чи телефонував. Це бадьорило мій дух на цілий день, з’являлося почуття власної важливості — я була комусь потрібна. Наступного дня після нашої розмови по відео Ілля надіслав мені своє фото в трусах, і душа моя знітилась від хвилювання.
«Ось, купив собі сьогодні, — написав він. — Ох, вибач, рука здригнулася, камера з'їхала», — і Ілля надіслав мені ще одне фото в такому ж ракурсі, але вже в інших трусах.
Якщо чесно… Так, мені подобалося те, що він робив. Я завжди була надто правильною і нудною, мене вважали занудою, навіть Ілля. Але з ним було затишно, ми одне одного досить добре знали, все здавалося таким природним.
«Червоні краще, — відповіла я. — Одягнеш їх, коли ми зустрінемося».
«Якщо знімеш, одягну».
«Що ти зі мною робиш, Ілля? Зі мною такого ще не було. Нам потрібно поводити себе пристойно, адже я на роботі, а ти зводиш мене з розуму».
«І це абсолютно нормально для справжньої жінки. Хотів би я зараз опинитися у тебе на роботі, біля твоїх ніг, під робочим столом…»
«Я щаслива! Дуже щаслива! Ілля прекрасний! Я не вірю, що він у мене є. Ми не можемо насититися одне одним, і вперше за довгий час я відчуваю заспокоєння. Він сказав, що хоче приїхати до мене. Хіба це не диво з див? Ніколи б не подумала, що він це скаже. Це неймовірно.