Юрій Щербак. Час тирана. Прозріння 2084 року (2014)
- Автор: Щербак Юрий Николаевич
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 978-617-605-047-6
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Юрій Щербак. Час тирана. Прозріння 2084 року (2014)». Краткое содержание книги:
«Час Тирана. Прозріння 2084 року» — самостійний твір з майже детективним сюжетом, багато героїв якого знайомі нам з попередніх частин трилогії.
Роман, як і трилогія загалом, дає епічну картину подій української історії, містить у собі прозріння і пророцтва про долю України і виклики, що стоять перед народом, попереджає про майбутні небезпеки.
Напередодні свого 80-ліття Юрій Щербак — відомий письменник, дипломат, лікар і мислитель — подарував читачам філософський твір-антиутопію, сповнений пошуками християнських істин, гротеском та іронією, вірою в долю України.
Нерубай сидів, збайдужілий до всього, у кутку штабного приміщення, почуваючи себе розбитим і паралізованим поразкою, наче його «Порш» потрапив у катастрофу, врізався в бетонну стінку, а його господар випадково залишився у живих. Окуляри скинув і кліпав очима короткозоро, не бачачи ні карти, не слухаючи штабістів, бо нічого не розумів ні в топографії, пі в бойових діях, ні в логістиці. Єдине, що він розумів — це те, що він обісрався публічно перед усіма — перед своїм шефом, Троянком, генералами, якими хотів керувати, перед вищими офіцерами, які не звертали на нього жодної уваги, а топталися перед картою й голосно щось мовили.
Може, вперше у своєму житті він зрозумів, що не є найталановитішим, найблискучішім, найуспішнішим і що Калина Луцик, либонь, своїм жіночим тваринним нутром зрозуміла те, що ніякий він не альфа-самець, а нікчемний понтяра, який плив по життю under false colors — під чужим прапором, як кажуть американці.
Під ранок, увійшовши у стан ступору, майже на грані летаргічного сну, Нерубай відчув чиюсь тверду руку на своєму плечі.
Перед ним стояв Гайдук.
— Вставай, вояко, летимо додому.
Вже сидячи в літаку, запнувши ремені безпеки, Нерубай почув, як Гайдук наказує пілоту підлетіти до Святодухівки.
Сидячи по правому борту, Гайдук і Нерубай припали до ілюмінаторів. Над степом, ще повитим нічним туманом, над визрілими хлібами, виярками, річечками і порожніми селами спроквола прокидався тривожний ранок. Над Махновським морем, що було схоже на марево, у мертвій тиші сходило два сонця — темно-червоне і чорне.
«Що чекає на цю землю?» — подумав Гайдук і відчув, як почалися перебої в серці.
До самого Києва летіли мовчки. І тільки перед заходом на посадку в аеропорту Жуляни Нерубай сказав:
— Пане генерале, я подаю у відставку. Прошу звільнити мене за власним бажанням.
Не повертаючи голови (Нерубай сидів за спиною Координатора), Гайдук кинув:
— Через місяць звільню. Коли закінчимо всі справи. А зараз їдь на роботу і працюй. Завтра великий день.
«Насправді великий день — сьогодні, — подумав Гайдук. — Все вирішується під Святодухівкою, а не в Києві».
Суботній ранок у Києві був чистий, наче свято у дитячому садку. Не хотілося думати ні про зраду, ні про заколот, що визрівав у цьому вічному місті. Гайдук утомлено зітхнув і нагадав Нерубаю, що об одинадцятий годині почнеться засідання кризового штабу — щоб підготував необхідні документи.
90
У суботу ввечері полковник Стригун дав наказ Шпаку та його хакерам з ІНКОМу запустити вірус «Сарана-3» для враження заздалегідь намічених цілей.
Вночі Стригун, який не міг заснути, ще раз уважно перечитав таємний сценарій проведення недільних урочистостей у Києві. Сценарій був здобутий агентом Палія, що працював у Національному агентстві внутрішньої безпеки і мав допуск до секретних файлів: зі сценарію ясно випливало, що основним центром урочистостей ставав Софійський собор і прилеглий до собору майдан, де на спеціальному подіумі мав бути підписаний Акт Возз’єднання. У сценарії по хвилинах був розписаний хід церемонії — від 10:00 AM до 2:00 РМ: як рухається урочиста процесія, хто і за ким виступає, коли розпочинається спільна молитва. Ще ціннішим був додаток до сценарію, в якому з точністю до одного метра було позначено місця розташування Патріарха і Папи Римського та шістдесяти восьми глав церков і предстоятелів, що мали приїхати на свято. Особливу увагу привертала окрема трибуна для Гайдука і чільних представників військового режиму. Виходячи з цього, Стригун, Шпак та працівники ІНКОМу розробили свою програму: було визначено хронологію бойових дій (початок о 10:15 AM), сектори обстрілу, інтенсивність вогню, перекриття вулиць, фактор паніки, участь окремих груп повстанців, зосередження удару на трибуні Гайдука, розміщення пар снайперів і ефективне використання «ящірок». До 12:00 AM все мало бути скінчено, і тоді починалася друга фаза перевороту: проголошення Палія Верховним Правителем України-Руси.
Під час останньої розмови, що відбулася в Голосієві, у конспіративному будинку Управління охорони МО, Палій наказав Стригуну не звертати уваги на маячню «полковника» Дзагоєва-Черняєва щодо негайного проголошення халіфату «Рутенія» й призначення халіфом Потвори-Крейди: спочатку Палієві треба взяти владу в державі; сконсолідувати її навколо нового військового керівництва — тобто Палія; зрозуміти, куди хилиться геополітична ситуація — а вже потім вирішувати, чи приєднувати державу до імперії шейха Омара і на яких умовах. Чия фінансова допомога буде щедрішою — тому й наливатиметься перевага.