Юрій Щербак. Час тирана. Прозріння 2084 року (2014)

2

Пасажирський літак АН-278 М авіакомпанії NEST-AIR стояв на висоті п’ятнадцяти метрів над злітно-посадковими смугами на спеціальній конструкції, що нагадувала гніздо. Власне, від цього (NEST — гніздо) походила назва компанії: пасажирські літаки вертикального злету-посадки входили в моду, успішно конкуруючи з традиційними літаками горизонтального старту. Обмежені площі аеропорту Київ-Жуляни, зусібіч стиснуті новобудовами, вимагали саме такого розв’язання проблеми. Перед тим як сісти в кабіну ліфта, яким пасажири доставлялися до літака, Джордж Безпалий поглянув на лайнер: темно-сірий, зі сталевим вилиском, наче бомбардувальник, із пласким фюзеляжем дивовижної форми, короткими крилами змінної геометрії, літак став гордістю України-Руси, візиткою її науково-технологічного прогресу. Попередником пасажирського лайнера був десантно-транспортний літак АН-277 DX, з якого Джордж виконував свої перші стрибки.

Діставшись літака, Джордж Безпалий умостився в 19-му ряду біля вікна, відчуваючи безпричинний неспокій, невідомо чим викликаний: чи то важливістю завдання, покладеного на нього, чи січневим теплим дощем над Жулянами, від чого з висоти «гнізда» всі аеропортові споруди здавалися безнадійно безбарвними: але, швидше за все, тривогу викликала затримка рейсу до Риму: пасажири змушені були сидіти в літаку вже сорок п’ять хвилин, а причин затримки екіпаж не пояснював. Джордж вирішив не турбувати стюардесу, не чіплятися до неї з дурними запитаннями, як робили це інші пасажири, щоб не привернути до себе зайвої уваги. Безпековий і паспортний контроль пройшов безпроблемно: для того щоб під час сканування тіла таємна флешка не привернула уваги, він кинув її до чорної сумки серед різного дріб’язку — окулярів, запасних флешок, електронного перекладача з італійської мови, ключів від квартири, зарядного пристрою для гаджета і пари нових батарейок. Контролери аеропорту байдуже глянули на екран, коли його сумка повільно проповзала перед ними по стрічці транспортера.