П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню». Краткое содержание книги:
Далтон, спершись ліктями на стіл, склав руки будиночком.
— Запевняю вас, Інгер, що не допущу, щоб подібні речі безкарно творилися в маєтку. Я вважаю цю справу дуже серйозною. Міністр культури працює тут, щоб служити народові Андера. І це просто ні в які ворота не лізе, якщо один або декілька працюючих тут чоловіків образили молоду жінку.
— Ніяких «якщо», — насупився Інгер. — Так воно і було.
— Так, звичайно. Смію вас запевнити, що я сам займуся справою і доведу її до кінця. Я не потерплю нікого такого безчесного в маєтку, будь то хакенець, або навіть андерець. Тут всі до єдиного мають почувати себе в цілковитій безпеці. І я не дозволю нікому, андерцю чи хакенцю, ухилитися від правосуддя. Однак ви повинні розуміти, що у зв'язку з убивством такої важливої пані та можливою небезпекою для життя інших людей, включаючи хакенок, в першу чергу я повинен займатися розслідуванням цього злочину. Місто схвильоване. Народ чекає, що жахливий злочин буде покараний.
— Я розумію, — нахилив голову Інгер. — І приймаю ваше особисте запевнення, що цей молодик чи молодики не залишаться безкарними. — Інгер встав, рипнувши стільцем. — Або не молодик.
Далтон піднявся теж.
— Молодий він або старий, ми докладемо всіх зусиль, щоб знайти винного. Даю слово.
Інгер потиснув Далтону руку. Рукостискання у нього було міцненьким, щоб не сказати костедробильним.
— Я радий, що звернувся до того, до кого слід було звернутися, майстер Далтон.
— І ви не помилилися.
— Так? — Відгукнувся Далтон на стукіт у двері. Він здогадувався, хто прийшов, тому продовжував писати інструкції для нових охоронців, яких розпорядився поставити в маєток. Гвардійці, що охороняли маєток, армійському начальству не підкорялися. Всі вони були андерцями. Далтон ні за які пряники не довірив би армії охорону маєтку.
— Майстер Кемпбелл? — Він підняв погляд.
— Заходь, Несан.
Несан увійшов і завмер перед столом. Він здавався вище, з тих пір як надів форму гінця, і ще більше підбадьорився після тієї історії з Клодін. Далтон був задоволений тим, як Несан зі своїм м'язистим приятелем виконали доручення. Дехто з інших гінців надав Далтону докладний звіт.
Далтон відклав ручку.
— Несан, ти пам'ятаєш нашу з тобою першу зустріч? — Питання дещо спантеличило Несана.
— Так… е-е… так, пане! — Гаркнув він. — Пам'ятаю.
— Там, трохи далі по коридору. Біля майданчика.
— Так, майстер Кемпбелл. І дуже вдячний вам за те, що ви не… Тобто за те, що ви так добре до мене поставилися.
— За те, що я не повідомив на кухню, що ти знаходився там, де тобі бути не належало.
— Так, пане. — Несан облизав губи. — Ви були дуже ласкаві, майстер Кемпбелл. — Далтон потер скроню.
— Я пригадую, що ти тоді сказав мені, що міністр дуже хороша людина і тобі б не сподобалося, якби хтось відгукувався про нього погано.
— Так, пане, це правда.
— І ти довів, що слів на вітер не кидаєш. Довів, що зробиш все необхідне, щоб захистити його добре Ім'я. — Далтон злегка посміхнувся. — А пам'ятаєш, що я тобі ще сказав тоді на майданчику?
Неса відкашлявся.
— Що я коли-небудь зароблю право на прізвище?
— Вірно. Поки що ти дієш так, як я від тебе очікував. А чи пригадуєш, що ще тоді відбулося на майданчику?
Далтон не сумнівався, що хлопець все пам'ятає. Таке не забувається. Несан напружився, намагаючись знайти слова, щоб сказати це, не називаючи речі своїми іменами.
— Ну, пане… тобто там…
— Несан, ти пам'ятаєш, як та юна дама тебе вдарила? Несан кашлянув.
— Так, пане, це я пам'ятаю.
— І ти її знаєш?
— Її звати Беата. Вона працює в м'ясника Інгера. Вона ходить зі мною на покаяння.
— І ти, звичайно, бачив, що вона тут робила. Міністр тебе бачив. Стейн тебе бачив. Ти напевно бачив їх з нею?
— Міністр не винен, пане. Вона отримала те, що просила. Тільки й усього. Вона весь час сохла по ньому, розповідала, який він красень і який чудовий чоловік. Кожен раз зітхала, вимовляючи його ім'я. Знаючи її, можна точно сказати, що вона отримала те що хотіла, пане.
Далтон посміхнувся про себе.
— Вона тобі подобалася, так, Несан?
— Ну, я толком не знаю, пане. Важкувато добре ставитися до когось, хто тебе ненавидить. З часом набридає, знаєте.