П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню». Краткое содержание книги:
Або сидить біля ліжка чоловіка.
Чекати смерті старого Суверена — все одно що ходити по канату. Покриваєшся потом, і частішає пульс. Перспектива була райдужною, головним чином тому, що смерть Суверена — мало не єдина подія, на яку Далтон не міг вплинути. Суверена занадто добре охороняли, щоб ризикнути допомогти йому перейти в інший світ. Особливо коли старий і так вже однією ногою в могилі.
Залишалося тільки чекати. А поки суд та діло — дуже обережно направляти все в потрібне русло. Вони повинні бути у всеозброєнні, коли настане потрібний момент.
Далтон перейшов до наступного документу, але не виявив нічого цікавого. Якийсь чоловік скаржився на жінку, звинувачуючи в тому, що вона нібито наклала на нього закляття, яке вразило його подагрою. Ця людина намагалася записатися на прийом до Хільдемари Шанбор, оскільки вона була відома чистотою вдачі і добрими діяннями, щоб зайнятися з нею сексом на предмет зняття закляття.
Далтон видав короткий смішок, уявивши собі злягання такої парочки. У мужика, крім огидного смаку по частині жінок, до того ж ще явно не всі вдома. Далтон записав ім'я скаржника окремо, щоб потім передати охороні, зітхнувши, що доводиться витрачати час на таку ось нісенітницю.
Знову пролунав стук у двері.
— Так?
Знову виникла голова Роулі.
— Майстер Кемпбелл, я передав цьому м'ясникові, Інгеру, що ви веліли. Але він каже, що прийшов не по справах кухні. — Роулі знизив голос до шепоту. — Каже, що в маєтку трапилися якісь неприємності, і він хоче поговорити про це з вами, а якщо ви його не приймете, то він піде у Комітет до Директора.
Висунувши ящик, Далтон прибрав туди повідомлення, залишені на столі папери перевернув обличчям вниз і встав.
— Впусти його.
Інгер, м'язистий андерець, років на десять старше Далтона, увійшов, вітально кивнувши.
— Спасибі, що прийняли мене, майстер Кемпбелл.
— Нема за що. Будь ласка, проходьте.
Інгер витер руки і знову вклонився. Він виявився несподівано охайно одягнений, чого Далтон від м'ясника не очікував. Він більше походив на торговця. Далтон зміркував, що, раз ця людина здатна забезпечувати м'ясом маєток, він володіє великим підприємством, і значить, швидше за все дійсно торговець.
— Будь ласка, сідайте, майстер Інгер, — жестом запросив Далтон.
Очі Інгера пробіглись по кабінету, нічого не залишаючи без уваги. Дрібний крамар, поправив себе Далтон.
— Спасибі, майстер Кемпбелл. — Здоровенний м'ясник взявся лапою за спинку стільця і присунув його ближче до столу. — Просто Інгер. Звик, знаєте. — Його губи зігнулися в усмішці. — Тільки мій старий учитель кликав мене майстер Інгер, та й то перед тим, як дати мені палицею по руках. Як правило, за те, що я не готував уроки з читання. Ось за цифри мене ніколи не лупили. Рахувати я любив. Корисна штука, як з'ясувалося. Уміння добре рахувати допомагає мені в справах.
— Так, можу собі уявити, — погодився Далтон. Інгер, кинувши погляд на бойові стяги і списи, продовжив.
— Тепер-то у мене справа широко поставлена. Маєток міністра — мій найкращий покупець. Вміння рахувати необхідне, щоб вести справи. Довелося навчитися. У мене працює багато хорошого народу. І я всіх змушую вчитися рахувати, щоб не помилялися при поставках.
— У маєтку вельми задоволені вашою роботою, запевняю вас. Бенкети не були б настільки чудовими без вашої неоціненної допомоги. Ви маєте повне право пишатися, поставляючи таке добірне м'ясо та птицю.
Інгер розплився в усмішці, ніби його тільки що поцілувала симпатична дівчисько на ярмарку.
— Спасибі, майстер Кемпбелл. Дуже люб'язно з вашого боку. Ви маєте рацію, я дійсно пишаюся своєю роботою. Багато хто не настільки люб'язні, як ви, і не помічають цього. Ви дійсно хороша людина, як про вас і говорять.
— Я намагаюся, як можу, допомагати людям. Всього лише їх покірний слуга, — люб'язно посміхнувся Далтон. — Чи можу я вам чимось допомогти, Інгер? Потрібно щось змінити в договорі, щоб вам було легше працювати?
Інгер присунувся разом зі стільцем. Поклавши лікоть на стіл, він нахилився до Далтона. Рука в нього була розміром з хороший окіст. Сором'язливість миттєво зникла, густі брови зійшлися на переніссі.
— Річ в тому, майстер Кемпбелл, що я не спускаю своїм людям ні найменших огріхів. Я витрачаю час, навчаючи їх рубати і готувати туші, вчу рахунку і все таке інше. І не терплю тих, хто лінується і тим пишається. Я завжди говорю, що основа процвітаючого підприємства — щоб клієнт був задоволений. Ті, хто цього не розуміє, бачать мій кулак або двері. Деякі кажуть, що я занадто вимогливий, але я такий, який є. І в моєму віці вже не змінишся.