Фантастика Всесвіту. Випуск 4

Вже давно Педро Циган перестав бути єдиним, завжди проханим гармоністом, без якого свято не свято. У неділю приходили інші, разом з гітаристами та гравцями на кавакіньйо й сопілці. Проте й досі він вважався найкращим, але рвачем не став, розтягував малинові міхи і пускав меткими пальцями віртуозні перебори не заради наживи.

Циганом його прозвали за вічні мандри — сьогодні тут, завтра там; з гармонією на плечі, він забирався у найглухіші нетрі. Велика Пастка його притягувала, як магніт, — райське урочище, любо глянути; він з’явився тут давно, задовго до приходу турка Фадула. Тоді тільки Збуй— Вік у сяк-так стуленому курені з пальмового віття приймала гуртівників, а в’ючні обози, щоб скоротити час і відстань, почали протоптувати стежку через ліс.

Невтомний блукач, Педро Циган став свідком того, як зростав хутірець, як з’являлись халупи на Жаб’ячій Косі, хатки на Ослячому шляху, какаовий склад, турчинів армазем, шопа на вигоні, кораль і кузня. Проте йому ніколи й на думку не спадало, що за річкою розкинуться плантації, з’явиться піч для випалювання цегли й черепиці, борошняний дім, а на вигоні цілі череди свійської худоби. Капітанів дім його не здивував, бо капітан не раз казав йому про свій намір перебратися сюди з родиною. З обережних перешіптувань людей — бо який же дурень говоритиме таке уголос, — він зрозумів, що капітан приїхав сюди раніше за всіх, ще до того, як розжився на патент і землю; він тоді очолював загін жагунсо, відданих йому тілом і душею.

Якось у розмові із Збуй-Вік Бернарда залічила Педро Цигана до найвродливіших чоловіків Великої Пастки: він, Фадул, Бастіан да Роза і сам капітан. До списку не потрапив Кастор Абдуїн, але коваль у цих краях з’явився пізніше. Гарним Цигана вважала не тільки Бернарда, а й чимало інших веселих дівчат; образ гармоніста жив у серцях тих краль, що займалися своїм ремеслом у басейні річки Кобрас.