![Левіафан прокидається [calibre 5.10.1] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/6/9/2/leviafan-prokidaetsya-calibre-5-10-1-download.jpg)
Левіафан прокидається [calibre 5.10.1]
- Автор: Кори Джеймс С. А.
- Серия: Простір #1
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Переводчик: Джозефус Алоїзій Міллер
- Жанр: Боевая фантастика
Электронная книга - «Левіафан прокидається [calibre 5.10.1]». Краткое содержание книги:
Водовоз «Кентербері», що транспортує лід з кілець Сатурна до станцій Пояси Астероїдів, під час чергового рейсу засікає сигнал лиха від корабля «Скопулі». Прибувши на місце, екіпаж «Кентербері не виявляє на його борту жодної живої душі. Гірше того, рятувальна місія несподівано перетворюється в гонку на виживання. Капітан Джеймс Холден і вцілілі члени його команди стають володарями смертоносної таємниці.
А на станції Церера в Поясі Астероїдів детектив Міллер починає пошуки зниклої дівчини. Розслідування приводить спочатку до «Скопулі», а далі - до Джеймсу Холдену. Зникнення Джулі Мао стає ключем до розгадки жахливого злочину, замовники якого не посоромляться розв'язати повномасштабну війну між Землею і Марсом, щоб досягти своїх цілей.
– Наомі, можеш передати перець?
Амосова голова сіпнулась, і він упустив свою виделку на тарілку з голосним стукотом.
– Святий боже, люди, ви зробили це!
– Е, – буркнув Голден, – що саме?
– Щось ішло не так, відколи ми повернулися на «Росі», але я ніяк не міг второпати, що саме.
Але ж ось воно! Ви нарешті полірнули торпеду!
Голден двічі кліпнув, дивлячись на механіка і не знаючи, що сказати. Він зиркнув до Наомі, шукаючи підтримки, але її обличчя було опущене, ще й волосся його повністю закривало. Її плечі трусилися у беззвучному реготі.
– Йсусе, кеп, – вів далі здоровань, посміхаючись на всі кутні, – щось дохєра довго ти тягнув. От якби вона на мене так вішалась, то я б уже був по вуха в цьому лайні.
– Е-е-е, – протягнув Алекс, шокований, що не зміг розивитися те, що побачив Амос, – вау.
– Влипли, – сказала дівчина.
– Хлопці, дивіться. Важливо, аби це ніяк не зачепило наш… – почав було Голден, але механік перебив його фирканням.
– Агов, Алексе, – мовив Амос.
– Йо, – відповів марсіянин.
– Якщо старпом трахає капітана, це робить тебе гівняним пілотом?
– Не вірю, що це можливо, – відповів той, посміхаючись і навмисне посилюючи акцент.
– І як не дивно, я не відчуваю потреби ставати кепським механіком.
Джим спробував знову:
– Важливо, що…
– Кепе, – продовжував Амос, ігноруючи його, – вважай, нам до лампочки. Від виконання обов’язків нас це не зупинить, тож насолоджуйся, тим більше жити нам, можливо, залишилось пару днів.
Наомі знову почала сміятися.
– Чудово, – сказала вона, – тобто всі знають, що я це роблю, аби отримати підвищення. Але чекай, я вже друга в команді. Гей, можу я нарешті бути капітаном?
– Ні, – так само сміючись відповів Голден, – це невдячна робота. Я ніколи не проситиму тебе її виконувати.
Наомі посміхнулася і розвела руками. Бач? Я не завжди права. Голден перевів очі на Алекса – той дивився на нього з приємною посмішкою, радісний від того, що вони з Наомі тепер разом. Все виглядало добре.
* * *
Картоплина Ероса крутилася, приховуючи жахіття своєю товстою скельною шкурою. Алекс підвів їх досить близько, аби просканувати станцію. Астероїд розпухав на Голденовому екрані, аж здавалося, що до нього вже можна доторкнутися. Поряд Наомі вивчала поверхню ладаром, звертаючи увагу на будь-яку потенційно небезпечну для команд ваговозів з Тихо дрібницю.
На тактичному дисплеї капітана корабель ООН разом з ескортом палахкотів у гальмівному маневрі.
– Все ще не розмовляли? – запитав Джим.
Наомі похитала головою, потім натиснула щось на екрані, відправляючи інформацію по моніторингу зв’язку йому на робочу станцію.
– Ні, але вони нас бачать. Пару годин тому помацали нас радаром.
Голден постукував пальцями по підлокітнику крісла і міркував над вибором. Можливо, що модифікація корпусу судна, яку провели на Тихо, введе в оману розпізнавальний софт корвета. Вони можуть просто ігнорувати «Росі», вважаючи, що це якийсь белтерський газовоз випадково опинився поруч. Але «Росі» йшов без транспондера, що ставило його поза законом незалежно від конфігурації. Той факт, що корвет не намагається попередити корабель, що йде втемну, змушувало його нервувати. Пояс і внутрішні планети у стані гарячої війни, а белетрське корито вештається біля Ероса під час наближення двох земних кораблів. Жоден капітан бодай з половиною мозку ніколи б їх не ігнорував. Без варантів.
Тож мовчання корвета означає щось інше.
– Наомі, у мене є відчуття, що корвет спробує нас на зуб, – зітхаючи сказав Голден.
– Це те, що зробила б я.
Джим вибив пальцями останній складний ритм і надів гарнітуру.
– Ну гаразд, значить, підготовку до переговорів почну я.
Не бажаючи робити переговори публічними, Джим націлив на земний корвет систему лазерного зв’язку і відправив запит на з’єднання. За декілька секунд загорівся напис «З’єднання встановлено», і в навушниках з’явився легкий шум фонової статики. Голден чекав, але корвет ООН вітатися не поспішав. Вони бажали, аби «Росі» заговорив першим.
Він перемкнувся на систему внутрішнього оповіщення.
– Алексе, рушаймо. Один g. Як блеф не вдасться, то хоч позмагаємось у стрільбах. Будь готовий.
– Прийнято, – відповів з акцентом пілот, – про всяк випадок йдемо під «соком».
Джим зиркнув на пост Наомі, але вона вже увімкнула тактику і планувала вогонь та радіоперешкоди для кораблів, що сходилися курсами. Старпом була лише в одному бою, але поводилася, мов солоний ветеран. Він посміхнувся їй в спину і швидко відвернувся ще до того, як Наґата відчула, що він витріщався.
– Амосе? – мовив капітан.