Первісна. У вирі пророцтв

Покликавши Колвина, Ріана сказала, що вони знову вирушають до Тиндаяру, і дала йому дозвіл застосовувати маґію проти всіх, крім неї самої та Шимаса. У відповідь Колвин палко запевнив, що всіма силами боротиметься проти ворогів своєї пані та її товариша.

— Якщо демони не дурні, — звернулась відьма до Шимаса, — то утворили вільний простір, щоб при спробі перейти до Тиндаяру ми потрапили в оточення. А якщо їм вистачило дурощів з’юрмитися під нам, тим краще — нас просто віднесе вбік. У будь-якому разі, бийте без роздумів.

— Я так і збираюся робити, — відповів Шимас, усіма силами намагаючись не виказати свого страху. Він підозрював, що Ріана боїться не менше за нього, але вміло приховує свої почуття.

Вони втрьох поставали спинами один до одного, і Колвин щільно огорнув їх плетивом з чорних чарів. Цього разу йому було набагато важче, бо драконячий плащ відштовхував Темну Енерґію, а проте він упорався. Лівим плечем Шимас відчув, як Ріана затремтіла від огиди.

— Професоре, — мовила вона. — Спілкуючись із вами, я стала краще розуміти чаклунів.

— А я, — навзаєм сказав він, — трохи змінив свою думку про відьом.

— Сподіваюсь, не в гірший бік… Ну, Колвине, давай!

Наступної секунди вони опинились у Тиндаярі, і сяйво Відьомської Іскри розірвало темряву підземного світу. Їхні вороги виявилися розумними й утворили коло завширшки кроків десять. Така диспозиція не дозволяла бачити, що відбувається в Драконячому Гнізді, тому посередині кола, вочевидь, стояв спостерігач, який, помітивши, що Колвин удається до чарів переходу, поспіхом звільнив місце. Лише так Шимас міг пояснити, чому в момент їхньої появи до тісного кільця демонів та чудовиськ квапливо задкував чоловік з блідим видовженим обличчям і сплутаним чорним волоссям.

Шимас миттю впізнав у цьому чоловікові Кіннана аб Мадоґа, викладача з кафедри медицини, чиї семінари відвідував у студентські роки. Його неабияк розлютила думка, що серед кованхарської професури виявився ще один клятий чорний, і він без найменших вагань скерував свій перший удар у зрадника.

Засліплений і дезорієнтований раптовим спалахом світла, професор аб Мадоґ не встиг відреагувати і з пропаленими грудьми гепнувся під ноги височенному та дебелому демонові, біля якого стояв інший чорний чаклун, також знайомий Шимасові — Фейлан аб Мередид. На відміну від свого колеґи, він нітрохи не розгубився і спробував був уразити Шимаса майстерним плетивом із чорних чарів. Майже одночасно з цим полетіло й кілька потужних, але безхитрісних імпульсів Темної Енерґії від демонів. Шимас відбив усі удари з такою ж легкістю, з якою тепер літав, і в нього навіть склалося враження, що їх можна було спокійнісінько пропустити, плащ би сам з ними впорався. Окрилений цією думкою, він щосили атакував Фейлана, але той продемонстрував відмінну реакцію та винахідливість — замість створювати маґічний щит, збив чарами з ніг дебелого демона і прикрився його тілом. Падаючи, демон не зміг захистити себе і був серйозно поранений, а Шимас не став марнувати такої нагоди й завдав іще серію потужних ударів, які остаточно добили його. Коли ж демонічна плоть розсипалася, професора аб Мередида вже й слід загув.