Новітнє вчення про тлумачення правових актів
- Автор: Коллектив авторів
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Право
- ISBN: 978-966-458-424-8
- Жанр: право
Электронная книга - «Новітнє вчення про тлумачення правових актів». Краткое содержание книги:
Для вирішення колізій між текстуально закріпленими правовими нормами, сфери дії яких частково співпадають, а диспозиції є різними і сумісними, слід зробити висновок від протилежного із диспозиції кожної із таких правових норм, виявити у такий спосіб правові норми, що є несумісними з конкуруючими текстуально закріпленими нормами. При цьому правові норми, що виявляються при тлумаченні за допомогою висновку від протилежного, не можуть застосуватись усупереч текстуально закріпленим правовим нормам. Отже, у зоні співпадання сфер дії текстуально закріплених правових норм будуть застосовуватись обидві текстуально закріплені правові норми.
1. Нездатність правових норм, що логічно закріплені в нормативно-правових актах, виявляються за допомогою висновку від протилежного при тлумаченні нормативних положень, що не містять слів «лише», «тільки», «виключно», «не інакше як», конкурувати з іншими правовими нормами обумовлена логічно. Справа в тому, що в текстах нормативних положень встановлюються диспозиції правових норм (права та обов’язки учасників відповідних відносин) і умови, за яких ці диспозиції діють (гіпотези відповідних правових норм). Якщо висновок від протилежного робиться із диспозиції правової норми, то в тексті відповідного законодавчого положення йдеться про одні права та обов'язки, а за допомогою висновку від протилежного виявляться диспозиція правової норми, згідно якої у учасників відносин немає інших прав та обов’язків, тобто законодавець був зосереджений над одними правами та обов’язками, а суб’єкт тлумачення зробив висновок про інші права та обов’язки. Так, у ст. 886 ЦК, що присвячена відповідальності замовника за договором будівельного підряду (згідно заголовку цієї статті) законодавець веде мову про обов’язки сплатити неустойку і відшкодувати збитки. За допомогою висновку від протилежного ми робимо висновок про те, що замовник не несе будь-якої іншої цивільно-правової відповідальності (крім тієї, на яку зазначається у ст. 886 ЦК). Нетрудно помітити, що в тексті ст. 886 ЦК йдеться про два види відповідальності замовника — про сплату неустойки і відшкодування збитків. За допомогою висновку від протилежного ми вивели дію ст. 886 ЦК за межі неустойки і збитків і стали думати над можливістю чи неможливістю застосувати інші заходи відповідальності. З урахуванням того, що обов’язки замовника за договором будівельного підряду переважно є грошовими, треба вирішити питання про можливість чи неможливість застосування до замовника за договором будівельного підряду, зокрема заходів відповідальності, передбачених ст. 625 ЦК.
При цьому не можна не помітити, що як узагалі, так і в розглянутому випадку, зокрема була можливість надати правовій нормі, що логічно закріплена в ст. 886 ЦК і виявляється при тлумаченні за допомогою висновку від протилежного, тієї ж здатності конкурувати з іншими правовими нормами, яку мають текстуально закріплені правові норми. Така можливість досягається включенням до тексту законодавчих положень слів «лише», «тільки», «виключно», «не інакше як».
Її (цю можливість) законодавець використовує дуже часто. Так, у Цивільному кодексі слово «лише» вживається 130 разів, у Господарському — 42 рази, у Кодексі законів про працю — 25 разів. Слово «тільки» вживається у Цивільному кодексі —18 разів, у Господарському — 12 разів, у Кодексі законів про працю — 10 разів. Слово «виключно» вживається у Цивільному кодексі 7 разів, а в Господарському — 5. Словосполучення «не інакше як» уживається в Господарському кодексі 6 разів. Отже, законодавець володіє цим інструментом надання нормативним формулюванням категоричності, а правовим нормам, що логічно закріплюються в законодавчих актах і виявляються при тлумаченні за допомогою висновку від протилежного, — формальної визначеності і здатності конкурувати з текстуально закріпленими правовими нормами, але з якихось міркувань він цього не зробив. Тому логічною буде думка про те, що правові норми, які виявляються при тлумаченні за допомогою висновку від протилежного із положень законодавства, у яких не використовуються слова «лише», «тільки», «виключно», «не інакше як», не можуть застосуватись усупереч текстуально закріпленим правовим нормам.
Сфери дії правових норм, що текстуально закріплені в ч. 2 ст. 625 ЦК («боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом») і ст. 886 ЦК («у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов’язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини») частково співпадають. Сфера дії правової норми, текстуально закріпленої в ч. 2 ст. 625 ЦК, — це всі грошові зобов’язання, у тому числі і грошові зобов’язання замовників за договорами будівельного підряду. Відтак ця сфера виходить за межі сфери дії правової норми, що встановлена ст. 886 ЦК. У свою чергу сфера дії цієї останньої правової норми виходить за межі грошових зобов’язань, оскільки замовник несе перед підрядником обов’язки не тільки грошового характеру. Диспозиції правових норм, що тут розглядаються, є видами стосовно родового поняття, що позначається як відповідальність за порушення цивільних зобов’язань. Для вирішення колізій між цими двома правовими нормами із відповідних законодавчих положень слід зробити висновок від протилежного.