Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія». Краткое содержание книги:
Річард відвернувся, не бажаючи, щоб Келен зрозуміла, як йому боляче. Біль, викликана отрутою, повільно піднімалася до грудей. Кожен вдих заподіював страждання. Його рука все ще здригалася від болю, якої завдав йому дотик ейджа. Але гірше за все був головний біль. Він хотів би знати, чи побачила Кара цю біль в його очах. Зрештою, Морд-Сіт добре розумілася на видах болю.
Лорд Рал знав, що зволікання буде для нього смертельним. У нього немає часу допомогти цим людям, а потім отримати протиотруту. Він не знав, яким чином звільнити їх імперію від влади Ордена. Він не міг позбавити від загарбників навіть свою власну імперію.
Річард відчував, як минає його час. Власний дар приносить йому головний біль, і якщо він не зуміє впоратися з ним, то в кінці кінців той вб'є його. Крім того, і це набагато гірше, біль від дару послаблює його, дозволяючи отруті діяти швидше. З кожним днем йому все важче протистояти отруті.
Якщо він зуміє домогтися згоди цих людей і вони скажуть йому, де схована протиотрута, він, можливо, встигне прийняти її вчасно.
Якщо ні — шансів вижити у нього не залишиться.
44
Люди безцільно тупцювали на місці, хтось глибоко занурився у власні думки, хтось розглядав статую Кейджа Ранга, людини, що послужила справі вигнання їх народу. Деякі мигцем поглядали на чужаків. Річард бачив, що їм хочеться порадитися з друзями, але вони виконують його наказ і не розмовляють.
Нарешті лорд Рал вирішив, що дав їм досить часу на роздуми, і встав перед ними. Вперед ступив молодий чоловік. Цей юнак був одним з тих, хто жадібно слухав Річарда. Він дуже уважно слухав і напружено обдумував його слова. Річард знав, що якщо ця людина відповість негативно, то у нього немає жодних шансів отримати згоду інших.
Коли молодий світловолосий чоловік розкрив долоню, на ній лежали два камінчики. Річард внутрішньо полегшено вдихнув, побачивши, що хоча б один з них все ж зробив вірний вибір.
Ще одна людина вийшов вперед і розкрив долоню, на ній лежало два камінчики. Річард кивнув, нічим не видавши своєї реакції, і дозволив йому відійти. Решта потягнулися услід. Кожен підходив і мовчки розкривав кулак. Кожен показував два камінчики, визнаючи, що відмовляється від застосування погроз, і поступався місцем наступному.
Оуен стояв останнім. Він подивився на Річарда, стиснув губи і різко розтиснув кулак.
— Ви не заподіяли нам жодної шкоди, — сказав чоловік. В його долоні лежало два камінчики. — Я не знаю, що з нами тепер буде, але бачу, що ми не повинні були шкодити вам тільки тому, що відчайдушно потребували вашої допомоги, — останні слова Оуен промовив впевнено і з каяттям.
Річард кивнув.
— Спасибі. — Щирість, яка прозвучала в його голосі, викликала посмішку на багатьох обличчях. — Кожен з вас показав мені два камінчики. Мене обнадіює те, що всі ви зробили правильний вибір. Тепер у нас є загальні підстави для того, що знайти шлях в майбутнє.
Люди з подивом подивилися один на одного. Вони зібралися всі разом, збуджено обговорюючи, як вийшло, що їм вдалося прийняти одне і те ж рішення. Річард підійшов до Келен, Кари, Дженнсен і Тома.
— Задоволені? — Поставив він питання дружині і одночасно Карі.
Охоронниця схрестила руки на грудях.
— А що б ти зробив, якби вони все ж вирішили зберегти в таємниці місцезнаходження протиотрути до тих пір, поки ми їм не допоможемо?
Річард знизав плечима.
— Я не став би кращим, ніж я є, але й гірше б теж не став. Я змушений був би допомогти їм, але в той же час знав би, що нікому з них не можу довіряти.
Келен все ще виглядала незадоволеною.
— А що було б, якби більшість сказала «так», а кілька вчинили би по іншому і відмовили тобі? Річард заглянув в її рішучі зелені очі.
— Тоді після того, як ті, хто погодився, розповіли б мені, де протиотруту, я змушений був би вбити тих, хто сказав «ні».
Келен кивнула, розуміючи важливість його пояснення, Кара задоволено посміхнулася, але Дженнсен виглядала шокованою.
— Якби хтось сказав би «ні», вони могли вирішити і далі намагатися контролювати мене і маніпулювати моїм життям, щоб домогтися бажаного, — пояснив сестрі Річард. — На них не можна було б покластися, як на всіх інших, а тому я не міг піддавати наші життя такій небезпеці. Але тепер у нас стало однією проблемою менше.
Він обернувся до чекаючих людей.
— Кожен з вас вирішив повернути мені моє життя, — звернувся до них лорд Рал.