Вовки Кальї. Темна вежа V
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Серия: Dark Tower #5
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб « Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-0584-3
- Переводчик: Олена Любенко
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Вовки Кальї. Темна вежа V». Краткое содержание книги:
А я не готовий. Може, Роланд і був готовий (хай навіть слабенько), але я не він. Ніхто з ним не зрівняється. Він мене переможе, і мене відправлять на схід у Край грому самого. Юк, мабуть, схоче піти за мною, але я йому не дозволю. Тому що там смерть. Там і цілому ка-тету важко буде зостатися живим, що вже казати про самотнього хлопчика?
А втім, неправильно з боку Роланда мати від них таємниці. І що ж? Вони знову зберуться всі разом, щоб почути завершення розповіді Каллагена і, можливо, побачити ту річ, що лежить у його церкві. Що йому робити тоді?
Поговорити з ним. Спробувати переконати його, що він чинить неправильно.
Гаразд. Це він може. Буде непросто, але він зможе. А чи варто поговорити також із Едді? Джейк сумнівався в цьому. Вплутувати Едді означало лише ускладнити й без того важку ситуацію. Нехай Роланд вирішує, що казати Едді. Зрештою, це Роланд — їхній дін.
Тент намету затремтів, і Джейкова рука самохіть опустилася туди, де за звичних обставин висів у муфті «рюгер». Авжеж, пістолета там не виявилося, але тривога була фальшива; то Юк тицьнувся мордочкою в намет і торсав його, щоб засунути всю голову.
Джейк простягнув руку і погладив шалапута. Юк ніжно взяв його зубами за руку і потягнув. Джейк охоче пішов за ним. Рештки сну злетіли з нього остаточно.
Надворі все було чорно-білим. Всипаний камінням схил вів униз, до річки, яка в цьому місці була широкою і мілководою. У воді ліхтарем горів місяць. Побачивши дві фігури внизу на кам'янистому березі, Джейк закляк. Саме цієї миті місяць сховався за хмарою і світ занурився в пітьму. Юкові зуби знову зімкнулися на його руці й наполегливо потягли вперед. Джейк пішов за ним, намацав природні сходинки, що йшли вниз на чотири фути, і спустився. Юк залишився стояти вгорі за його спиною, дихаючи, мов маленький паровий двигун.
Нарешті місяць визирнув з-за хмари, і все навколо заясніло від його сяйва. Джейк побачив, що Юк привів його до великої гранітної брили, що випиналася з-під землі, як ніс занесеного пісками корабля. То був ідеальний сховок. З-за нього Джейк і визирнув на річку.
Щодо одного з двох сумнівів бути не могло. Його зросту і місячних відблисків на металі було цілком достатньо, щоб упізнати Енді, робота-вістового (а також багато інших функцій). А от другий… хто був той другий? Джейк напружив зір, але спершу розпізнати не зміг. Від його сховку до берега річки було щонайменше двісті ярдів, і місячне світло, хоч яке яскраве, вводило в оману. Чоловік підвів обличчя вгору до Енді, і місяць осявав його, але риси розпливалися. Лише капелюх на голові того чоловіка… Джейк знав цей капелюх…
Ти можеш помилятися.
А потім чоловік трохи повернув голову, подвійні відблиски місячного сяйва зникли з його обличчя, і Джейк його впізнав. У Кальї була купа ковбоїв, які носили круглі капелюхи, як тамтой, але Джейк поки що бачив лише одного, хто носив би окуляри.
Так, це батько Бенні. То й що з того? Не всі батьки схожі на моїх, дехто турбується про дітей, особливо якщо вони вже втратили одну дитину, як містер Слайтмен втратив сестру Бенні. В неї були гарячі легені, як сказав Бенні. Найпевніше, пневмонія. Шість років тому. Тож ми прийшли сюди переночувати в наметі, й містер Слайтмен відправив Енді наглянути за нами. Та тільки серед ночі прокинувся і вирішив сам перевірити, як ми тут. Може, йому теж наснився кошмар.
Можливо, та це не пояснює, чому Енді й містер Слайтмен бесідують внизу коло річки.
Ну, може, він не хотів нас побудити. Можливо, зараз піде перевіряти намет (в такому разі мені краще повернутися туди), а може, повірить Енді на слово, що ми живі-здорові, й піде назад на «Рокінг Б».
Місяць знову зайшов за хмару, і Джейк подумав, що краще йому лишатися на місці, поки знову трохи не розвидніється. Та коли хмари розійшлися, він побачив щось таке, від чого знову стало страшно, мов у тому його сні, коли він ішов слідом за Мією коридорами замку. Він намагався вхопитися за думку про те, що це теж може бути сон, що він просто з одного сну потрапив у інший. Але відчуття камінців під ногами і дихання Юка у вусі були цілком реальними. Все відбувалося насправді.
Містер Слайтмен не пішов туди, де хлопці поставили намет, і на «Рокінг Б» теж не попрямував (хоча Енді широкими кроками рушив уздовж берега якраз у той бік). Ні, батько Бенні побрів через річку. Простуючи на схід.