Юрій Щербак. Час тирана. Прозріння 2084 року (2014)
- Автор: Щербак Юрий Николаевич
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 978-617-605-047-6
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Юрій Щербак. Час тирана. Прозріння 2084 року (2014)». Краткое содержание книги:
«Час Тирана. Прозріння 2084 року» — самостійний твір з майже детективним сюжетом, багато героїв якого знайомі нам з попередніх частин трилогії.
Роман, як і трилогія загалом, дає епічну картину подій української історії, містить у собі прозріння і пророцтва про долю України і виклики, що стоять перед народом, попереджає про майбутні небезпеки.
Напередодні свого 80-ліття Юрій Щербак — відомий письменник, дипломат, лікар і мислитель — подарував читачам філософський твір-антиутопію, сповнений пошуками християнських істин, гротеском та іронією, вірою в долю України.
— Що ви робите, пане генерале, це безумство. Я не буду…
— Роби, що сказано, — затявся Чміль. — Інакше погони полетять і твоя пенсія.
Перед ними стояла чорна стіна, схожа на поверхню невідомої планети, з тією лише різницею, що ця поверхня не була мертва, а ворушилася, наче магма. Навіть крізь шум двигунів чопера до них долинав інший, потужніший, зловісний гомін тварюк, спресованих у кулю. Страх пойняв Чмілеву душу, і він згадав, як отець Фавн читав їм у Братстві з Біблії незрозумілі й таємничі слова:
«Із диму на землю вийшла сарана… і дано було їй владу… а сарана та подібна була до коней, готових до бою. На головах у неї — наче вінці, подібні до золота, а обличчя її — наче обличчя людини. І мала панцирі, подібні до залізної броні, а шум її крил — як від колісниць із великою кількістю коней, які біжать до бою…»
— Дивіться! — гукнув злякано підполковник Костакіс, задираючи вгору ніс гелікоптера.
Від чорної поверхні відділився протуберанець — подібний до списа викид біомаси — який стрімко наближався до них.
Чміль зрозумів, що пілот був правий, і наказав:
— Ракети до бою!
Ракетний залп струсонув гелікоптер, який, зробивши «мертву петлю» в небі, почав різко знижуватися, щоб відірватися від протуберанця. Всередині чорної маси спалахнули вибухи ракет, що не змінили ні швидкості, ні напрямку руху сарани, яка атакувала гелікоптер.
— Земля, я «Донець-один». «Я Донець-один». У нас проблеми. Нас атакує сарана, — підполковник Костакіс намагався говорити спокійно.
Другий залп ракет нічим не покращив ситуації. Останнє, що побачили Костакіс і Чміль — чорно-золоту хвилю розлючених істот, що обліпили вікна кабіни, від чого всередині запанувала темрява — тільки світилися індикатори приладів; сарана щільною масою вдарила по гвинтах так, що вони розлетілися на шматки: тепер чопер «Ірокез» — автоматизований, озброєний до зубів апарат, що наводив жах на противника, почав каменем падати на землю зі швидкістю пікіруючого бомбардувальника, оточений щільним чорним коконом сарани. І в центрі управління летами в Луганську, і в надзвичайному штабі в Києві почули люті крики підполковника Костакіса:
— Хлопці! Твою мать… я послухав цього мудака, цього курдупеля Чміля, а тепер… Допоможіть моїй сім'ї… Прощайте! Твою мать!
Це були останні слова, що пролунали з гелікоптера, який вибухнув у степу під Краснодоном.
87
Через годину після інформації про загибель чопера з Чмілем і Костакісом до Гайдука з різних міст України-Руси, переважно з південно-східної її частини, почали надходити повідомлення про масові демонстрації мусульман — поки що мирні: сотні тисяч чоловіків у довгих білих одіяннях і чалмах і жінок у хіджабах вирішили зробити вихідний день і подалися до мечетей. Свою роботу припинили базари, маленькі овочеві крамнички й навіть великі торговельні центри, у деяких містах зупинився транспорт і почалися перерви у постачанні харчових продуктів, прибиранні сміття, на будівництвах об’єктів комунальної власності. Шейх Омар почав операцію «Гнів небесний», складовою частиною якої стала операція ФИО «Немезида».
На спеціальній карті-екрані України-Руси виникали все нові й нові зелені точки ісламського мирного повстання, стрімко зростали цифри учасників операції Омара. Карту розгорнули в щойно відкритому кризовому штабі, розміщеному в новому місці — не на Острові чи в Чабанах, — а на Звіринці, під старовинними київськими горами, неподалік від підземного Звіринецького монастиря. Заїхати сюди можна було через вулиці Землянську чи Видубицьку, а ще легше спеціальним підземним тунелем від станції метро «Іван Мазепа» або станції «Катерина Білокур». Надійно схований у товщі гори в залізобетонних лабіринтах, здатних витримати ядерні вибухи, штаб був, по суті, невеличким підземним містом, обладнаним усім необхідним для автономного існування.
Після замаху на Рогульці Гайдук не бачив Палія; міністр оборони лише передзвонив до нього, висловивши глибоке співчуття й обурення з приводу такого звірячого акту й пообіцяв провести силами Особливого відділу МО власне розслідування, знайти й заарештувати учасників і замовників замаху. Розпитував, як почувається Святик, і казав, що Леді приголомшена тим, що сталося, й проплакала всю ніч, дізнавшись про злочин на Рогульці.