П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню

— Так-так, Далтон, та ви ще й галантні до того ж!

— Зовсім ні, Хільдемара. Я просто сподіваюся пояснити вам…

Вона знову вхопила його за комір, але тепер — аж ніяк не ласкаво.

— Її вже почали поважати ідіоти, що прийняли за чисту монету купу лайна щодо голодуючих дітлахів та надання роботи некваліфікованим трудягам. Вони товпляться біля її дверей, бажаючи отримати її підтримку. Така загальна повага небезпечна, Далтон. Це дасть їй владу. Але набагато гірше висунуті нею звинувачення. Вона розповідала всім, хто слухав, що Бертран її примусив. Сиріч згвалтував.

Далтон розумів, до чого хилить дружина міністра, але вважав за краще, щоб вона висловилася і обгрунтувала наказ. Це в подальшому дасть йому більше можливостей, а їй залишить менший простір для маневру, якщо вона стане потім все заперечувати або надумає віддати його на розтерзання.

— Звинувачення в згвалтуванні викликало б у народу хіба що бажання позіхнути, — Заперечив Далтон. — Я запросто можу змусити їх вважати це прерогативою людини, що володіє величезною владою, що потребує простого і нешкідливого способу скинути напругу. Ніхто не стане всерйоз засуджувати його за настільки нешкідливе діяння. Я легко зможу довести, що міністр — вище звичайних законів.

Хільдемара Шанбор сильніше стиснула йому комір.

— Але Клодін можуть запросити до Комітету Культурної Згоди в якості свідка. Директори бояться могутності Бертрана і його здібностей. І мені вони теж заздрять. Якщо захочуть, вони будуть відстоювати її права і представлять це як діяння, противне Творцеві, нехай воно і не порушує цивільного права. І це противне Творцеві діяння здатне викинути Бертрана зі списку кандидатів на пост Суверена. Директори можуть об'єднатися і впертися рогом, залишивши нас безпорадними і на їх милості. Нам всім тоді доведеться шукати собі нове пристанище, не встигнемо ми й оком зморгнути.

— Хільдемара, я вважаю…

Вона наблизила його обличчя до свого.

— Я хочу, щоб її прикінчили!

Далтон завжди вважав, що доброта і щедрість душі роблять жінку особливо привабливою. Хільдемара являла собою зворотний бік медалі. Її егоїстичний деспотизм, безмежна ненависть до тих, хто стояв на її шляху, перетворювали її на чудовисько.

— Звичайно, Хільдемара. Раз ви цього хочете, так і буде зроблено. — Далтон ласкаво прибрав її руку з коміра. — Чи будуть особливі побажання, як це повинно бути зроблено?

— Так, — прошипіла вона. — Ніяких нещасних випадків. Це вбивство — і повинно виглядати як вбивство. Не буде ніякого пуття, якщо інші підстилки мого чоловічка не зрозуміють уроку. Я хочу, щоб воно було кривавим. Таким, що змусить цих баб боятися навіть очі витріщати. Нічого спільного зі «спокійно спочила у сні», зрозуміло?

— Ясно.

— І наші руки повинні залишатися чисті. Ні за яких обставин підозри не повинні лягти на кабінет міністра. Але я хочу, щоб це був пам'ятний урок для тих, хто надумає розпустити язика.

У Далтона вже визрів план, який відмінно підходив до вимог. Ніхто не вважатиме це нещасним випадком, це, безумовно, буде кривава каша, і він точно знав, на кого вкажуть, якщо йому знадобиться, щоб вказали.