П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню». Краткое содержание книги:
Він змушений був визнати, що Хільдемара привела досить вагомі аргументи. Директорам показали лезо сокири, і вони запросто могли вирішити, що в їх інтересах теж помахати своєю сокирою.
— Як побажаєте, Хільдемара. — На її обличчі знову з'явилася усмішка.
— Ви тут зовсім недавно, Далтон, але я перейнялася великою повагою до ваших талантів. Якщо я і ціную щось в Бертрані, так це його вміння підбирати людей, здатних виконувати потрібну роботу. Він відмінно підбирає людей, інакше, як ви розумієте, йому довелося б займатися всім цим самому, а для цього треба було б покинути ту, ким він був би в той момент захоплений. Наскільки я розумію, ви досягли нинішнього поста не за допомогою педантичності, Далтон?
Далтон не сумнівався, що Хільдемара таємно перевірила його діяльність і знає: він впорається із завданням. Більш того, вона ні за що не дала б йому подібного доручення, якби сумнівалася. Знайшлися б інші, до кого вона могла би звернутися.
Дуже обережно він вплів у свою павутину ще одну ниточку.
— Ви попросили мене про послугу, Хільдемара. Надати її цілком у моїх силах.
Це не було послуга, і обидва про це знали. Це був наказ. Але він хотів пов'язати її якомога міцніше, нехай навіть в її думках, і потім цей паросток пустить коріння.
Віддати наказ на вбивство куди гірше звинувачення в такій дрібниці, як згвалтування. А Далтону напевно може щось знадобитися в рамках її сфери впливу.
Задоволено посміхнувшись, вона взяла в долоні його обличчя.
— Я так і знала, що ви той, кому ця справа по плечу. Спасибі, Далтон.
Він схилив голову.
Хільдемара тут же спохмурніла, ніби сонце забігло за хмару. Пальцем вона підняла йому підборіддя.
— Але пам'ятайте, що якщо каструвати Бертрана не в моїх силах, то вже вас — запросто. У будь-який момент.
— Тоді я постараюся не давати вам приводу, пані, — посміхнувся Далтон.
38
Несан почухав руку через рукав засмальцьованого одягу кухарчука. Він, поки не переодягнувся в ліврею гінця, і не уявляв, яке раніше носив лахміття. Йому подобалася та повага, якою він став користуватися, як тільки його зробили гінцем. Не те щоб він став важливою персоною, але все ж більшість народу поважало гінців як людей, наділених певною відповідальністю. Кухарчуків же не поважав ніхто.
Йому страшенно не хотілося переодіватися в старе лахміття. Це було все одно що зануритися в колишнє життя. Але для нинішньої справи лахміття було необхідне.
З якогось віддаленого вікна доносилася неголосна мелодія лютні. Напевно, з трактиру «У веселуна», що на вулиці Ваверн. Там частенько співали менестрелі.
Пронизливі трелі гобоя звучали в ночі. Коли гобой змовкав, менестрель починав співати балади, але слова на такій відстані розрізнити було неможливо. Однак мелодія, жива і приємна, змушувала серце битися швидше.
Озирнувшись, Несан розгледів в місячному світлі похмурі фізіономії інших гінців. Вони теж були в старих обносках, що залишилися від колишнього життя. Несан твердо намірився закріпитися в цьому своєму новому житті. І ні за що не дозволить собі і іншим відступити. Чого б це не коштувало.
Виглядали вони всі як зграя бродяг. У нинішньому лахмітті впізнати їх було просто неможливо. Ніхто не зможе відрізнити їх від інших рудоволосих хакенських молодиків у лахмітті.
У Ферфілді вічно бовталося повно хакенських молодиків, що зневірилися знайти хоч якусь роботу. Їх часто гнали з вулиць. Деякі відправлялися за місто, щоб найнятися батраками на ферми, деяким вдавалося знайти роботу в самому Ферфілді, деякі ховалися за будинками і пили, чекаючи темряви, щоб грабувати. Останні, втім, жили не дуже довго, якщо попадалися міським гвардійцям. А вони, як правило, попадалися.
Чоботи Морлі скрипнули, коли він присів навпочіпки поряд з Несаном. Несан, як і інші, пішов на сьогоднішню справу в чоботях, частиною уніформи гінців. Навряд чи хто перехожих це зауважить.
Хоча Морлі і не був ще гінцем, майстер Кемпбелл попросив його приєднатися до Несана і тих гінців, що опинилися в межах досяжності. Морлі засмутився, що не отримав місця гінця разом з Несаном. Несан передав йому слова майстра Кемпбелла, що поки Морлі може бути час від часу корисним для різних справ і в один прекрасний день швидше за все увіллється в колектив гінців. І поки що така перспектива Морлі цілком втішила.
Нові приятелі з гінців були хлопцями непоганими, але Несан все одно був радий товариству Морлі. Вони досить довго разом пропрацювали на кухні, а це щось та означало. Коли ти кілька років з кимось разом випиваєш, то утворюється досить міцний зв'язок. У всякому разі, на думку Несана. Морлі, схоже, думав так само і був радий запрошенню і черговій можливості проявити себе.