Знищення
- Автор: Вандермеер Джефф
- Серия: Південний Округ #1
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-617-7489-42-8
- Переводчик: О. Самара
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Знищення». Краткое содержание книги:
— Упізнаєш це? — спитала я топографа, вказуючи на дещо подібне до решітчастих переплетень. Я спершу навіть не зрозуміла, що вони становили орнамент, який вкривав стіну вниз і вгору від фантомного письма, а основна частина йшла приблизно посередині. Це віддалено нагадувало зціплених між собою скорпіонів. Я навіть не знаю, чи я бачила текст в чистому вигляді. Наскільки я знаю, це міг бути декоративний орнамент.
На моє величезне полегшення, вона це бачила.
— Ні, не впізнаю. Та я не експерт, — сказала вона.
Почуття роздратованості посилилося, але це не було пов’язано з нею. Я не була потрібною для цього людиною, так само як вона, нам потрібна була лінгвіст. Ми могли дивитися на це плетиво до кінця віку, і найбільш оригінальна думка, яка в мене з’явилася: це нагадує гостру гілку твердого корала. Для топографа воно могло бути подібним на систему приток великої ріки.
Зрештою я змогла відновити кілька фрагментів письма, уривки деяких варіантів: «Як я маю спочивати коли беззаконня існує у світі… Господня любов сяє над кожним хто розуміє межі терпіння і дозволяє милосердя… Обрані служити вищій силі…» Якщо основний напис був чимось на зразок темної, незрозумілої проповіді, то для уривків не був характерний піднесений стиль.
Можливо, їх взято з якихось інших, довших записів, можливо, звітів учасників попередніх експедицій? Якщо так, то з якою метою? І за які роки?
Але всі ці питання я залишила на потім, щоб розібратися в цьому на світлі, на поверхні. Механічно, як голем, я просто знімкувала ключові фрази — навіть якщо топограф вважала, що я знімаю порожню стіну, або роблю нецентровані знімки основних слів із грибниці, щоб відсторонитися від думок про всі ці варіанти. Тоді як кривулі у центрі продовжували й продовжували бентежити: «…в чорній воді під нічним сонцем цей плід дозріє й у мороці який є мушлею золотою розчахнеться відкриваючи одкровення про згубну ніжність землі…»
Ці слова дивним чином мене руйнували. Я брала зразки, поки ми йшли, однак нерішуче. Всі ці зрізи, які я упихувала ножицями в пробірки, що вони мені скажуть? Небагато, як я відчувала. Часом розумієш, що природа речей не стане видимою під мікроскопом. Невдовзі серцебиття стало проступати крізь стіни так гучно, що я зупинилася одягти беруші — це мало приглушити звук. Я вибрала для цього мить, коли топограф на щось задивилася. Без масок, напівоглохлі з різних причин, ми продовжували спуск.
Це я мала побачити зміни, не вона. Але після години руху вниз, топограф зупинилася на сходинці піді мною.
— Чи не здається тобі, що слова на стіні стали… свіжіші?
— Свіжіші?
— Більш недавні.
Я просто дивилася на неї якусь мить. Я так призвичаїлася до ситуації, з усіх сил намагаючись вдавати безстороннього спостерігача, який просто описує деталі. Та я відчула, як ця важко завойована відстань раптово вислизає.
— Вимкни світло, будь ласка, — попросила я, вимикаючи й своє.
Топограф вагалася. Після вияву моєї імпульсивності мав минути певний час, поки вона знову почала мені довіряти, але все ж не настільки, щоб бездумно вимкнути світло і залишити нас обох у пітьмі. Та вона все ж зробила це. Правда в тому, що я зумисне лишила свій пістолет у кобурі на поясі, і вона могла пристрелити мене з автомата, одним плавним рухом потягнувши за ремінь і скинувши його із плеча. Це передчуття насильства не мало розумного пояснення і виникло в мене надто легко, наче мені його підкинули в голову сторонні сили.
В пітьмі серцебиття вежі знову вдарило по моїх барабанних перетинках, літери й слова сколихнулися, коли стіни здригнулися від подиху, і я побачила, що слова дійсно виглядають більш активними, кольори яскравими, зміна кольорів більш потужна, ніж я пам’ятала за попередніми рівнями. Це явище було навіть помітнішим, ніж якби слова були написані чорнильною ручкою. Яскравий, вогкий полиск нового.
Стоячи в цьому нестерпному місці, я сказала швидше за топографа, щоб привласнити це:
— Щось під нами пише ці слова. Щось під нами все ще продовжує писати ці слова.
Ми досліджували організм, в якому міг мешкати інший організм, який в свою чергу використовував інші організми, щоб писати слова на стіні. Це робило зарослий ставок із мого дитинства спрощеним, одновимірним.