Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Военная проза » Анатомія неоголошеної війни
Анатомія неоголошеної війни - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Анатомія неоголошеної війни

Электронная книга - «Анатомія неоголошеної війни». Краткое содержание книги:

У книжці розповідається про основні події, які відбувалися в Севастополі і в Криму з кінця 1991 до 1997 року. Україна і Росія кілька разів опинялися на межі можливого збройного конфлікту під час розв’язування проблеми чорноморського флоту. На основі раніше закритого широкого документального матеріалу показано масштаби неоголошеної війни, приховану великодержавну, шовіністичну політику певних сил Росії, спроби переглянути кордони, відторгнути Крим і Севастополь від України. Велику увагу приділено аналізові діяльності російських спецслужб і розвідки чорноморського флоту на півострові.
Наведено факти взаємодії командної ланки ЧФ з по-сепаратистському налаштованими організаціями, партіями та депутатами кримського парламенту і колишнім президентом Криму. Розкривається ряд серйозних помилок окремих керівників України, через які не вдалося своєчасно розв’язати проблему чорноморського флоту. особливе місце займає розповідь про скорумпованість вищих чинів чорноморського флоту, про розпродаж, розкрадання та вивезення цінного майна.
Важливу увагу приділено портретам тих, хто створював Військово-Морські Сили України, показано успіхи і патріотизм цих людей, а також їхні помилки. Читач узнає про основні етапи будівництва українських ВМС з 1991 до 1997 року.
1 ... 12 13 14 15 16 17 18 19 20 ... 125
Перейти на страницу:

Незнання історії України ще раз підтверджувало ставлення адмiрала до незалежної держави, яку він не хотів визнавати. Адже 1918 року були такі самі драматичні перипетії, пов’язані з конфліктом між Україною та Росією навколо Чорноморського флоту, який точнісінько, як і 1992 року, треба було тоді поділити після розпаду Російської iмперії.

Адмірал, мабуть, не знав або не хотів знати, що Чорноморський флот ще 1918 року прагнув з власної доброї волі стати українським військово-морським флотом, що багато кораблів ще тоді підняли синьо-жовті прапори і присягнули на вірність народові України.

Та й завдання адмірала, що приїхав до України, полягало зовсім не в тому, щоб глибше пізнати її історію. Головне — не віддати Україні жодного корабля, хоч утримувати свій Військово-Морський флот Росії вже було не по силі. На той час споруджувалися понад 130 кораблів та суден. Але закінчення будівництва було під сумнівом. На 11 з 39 підводних човнів, що будувалися, роботи було вже припинено. Швидко зменшувалася кількість кораблів через старіння та списання. Цифри були вражаючі. Чернавiн ще не знав, що в Росiї в найближчі два роки буде споруджено лише одиниці кораблів і жодного не буде закладено.

Тоді до України, як оце Чернавiн, так і інші “агітатори з Москви”, приїздили, ні в кого не питаючи дозволу. Вершиною неповаги до всіх існуючих норм був приїзд 3 квітня 1992 року вiце-президента Росії Олександра Руцького, фахівців уряду та депутатів Верховної Ради Російської Федерації. Тоді Руцькой чітко визначив свою позицію щодо Чорноморського флоту: “Флот був російським, він і залишиться російським”. Коли Руцькой промовляв ці слова в Будинку офіцерів, я сидів поруч з журналістами за два метри від промовця і вдивлявся в його обличчя, намагався зрозуміти, що спонукає цю людину. Прослужив я майже двадцять років на флоті і трохи знав психологію командирів, адміралів, старших офіцерів, подібних Руцькому. Людині дали величезну владу, а раніше він довгими роками йшов по сходинках нагору, зазнаючи від старших за званням хамського ставлення до себе та всіляких образ. Тепер настав час панувати йому, і він повірив у свою непогрішимість і в те, що всіх можна вишикувати, як солдатів. А головне, немає тих, хто міг би заперечити, притягнути до відповідальності. Отож, можна говорити й чинити все, що заманеться.

Тоді з трибуни Руцькой пообіцяв усім, хто зібрався, поставити перед Президентом Борисом Єльциним питання про те, щоб над Чорноморським флотом майорів Андріївський прапор.

Розпорядився він і долею Криму, коли заявив, що “Акт передачі в 1954 році Криму Україні — це не документ. Кримчани вірно зробили, що зібрали підписи для проведення референдуму” (“Слава Севастополя”, 7 квітня 1992 р.). Дальшу долю півострова він уявляв тільки в складі Російської Федерації.

Руцькой не випадково сказав, що шлях до скасування Акту 1954 року — проведення референдуму. Він, звичайно, знав, що саме перед його приїздом закінчилося збирання підписів за проведення кримського референдуму. 247000 кримчан були “за”. Це навіть перевищило встановлену норму 180000. Проте остаточну крапку в питанні проводити чи не проводити референдум повинна була поставити Верховна Рада Криму. І віце-президент Руцькой, зрозуміло ж, вирішив “додавити” Голову Верховної Ради Криму Миколу Багрова, який тоді помітно вагався і також приїхав до Севастополя зустріти високого гостя.

Олександр Руцькой спочатку провів недовгу зустріч з адмiралом Iгорем Касатоновим у його кабінеті, де віце-президентові доповіли про ситуацію на флоті. Після цього до Руцького зайшов Багров. Розмова між ними точилася близько двох годин. Коли Микола Багров вийшов від Руцького, я був у приймальні командувача. Мені не раз доводилося бачити спікера парламенту Криму, але таким я його ще не бачив. Він був украй пригнічений, з якоюсь хворобливою застиглою маскою на обличчі. Шарахнувся від журналістів, якось одразу розчинився серед московських гостей. Опісля з його заяв неважко було зрозуміти — розмова з Руцьким не минула безслідно. Через три дні Микола Багров заявив у газеті, що “Крим, Севастополь і флот неподільні” (“Слава Севастополя”, 11 квітня 1992 р.). А рішення про створення Військово-Морських Сил України — це “якраз той приклад, коли поквапність полiтиків майстерно нагнітає обстановку”.

1 ... 12 13 14 15 16 17 18 19 20 ... 125
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)