Смак свіжої малини
- Автор: Сова Ізабелла
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 966-03-3005-7
- Переводчик: Лариса Андрієвська
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Смак свіжої малини». Краткое содержание книги:
Що призводить до того, що такий собі ніякий молодик раптом стає твоєю половинкою? Можливо, замість того, щоб шукати ідеалу, мало б звернутися до лікаря-окуліста? Пластична операція, на яку насмілюється двадцятишестирічна Малина, не позбавляє її страждань. Не допомагають ані подруги, ані ворожка, ані лікарі. І вже зневірившись у щасті, Малина вирішує зробити кар'єру — та негадано зустрічає велике кохання…
— І як ти почуваєшся? — розглянулася вона кімнатою. — Нічого собі, ну й вилизано. Ти, певно, залучила команду гномів?
— Ні, я випила магічний еліксир. Досить однієї таблетки, а ефект сама бачиш.
— Бачу. Ти спала хоч десять хвилин?
— Ні, і взагалі не хочу. Я щось зробила б, сходила б до тренажерного залу чи в басейн.
Упродовж чотирьох діб я мала стільки сили, як середніх розмірів атомна електростанція. Спочатку поприбирала в Евки і в Йольки, потім іще раз у себе. На другий день вимела цілу сходову клітку в нашому будинку й полізла на горище. На третій день схопилась на ноги о п'ятій ранку по чотирьох годинах сну. Але й запал. Я мушу щось зробити, бо мене розірве. Іду порядкувати у квартирі своєї бабусі. Нарешті виклик, гідний моєї енергії.
Другий чоловік, Антоній, залишив їй у спадок прекрасні стометрові апартаменти у стильній довоєнній кам'яниці. Коли бабуся переїхала сюди перед самим одруженням, помешкання було щойно після ремонту. Пахло фарбою, а голос відбивався луною від порожніх стін. Через п'ятнадцять років воно нагадувало суміш антикварної крамнички, художнього салону, фірми «Гербаполь» і гуртовні східних товарів.
— Я мушу чимось заповнити порожняву по Антонію, — пояснювала бабуся мамі.
Вони прожили разом три чудових роки. Я не бачила більш закоханої пари. Замиловані одне в одному, ревниві до кожної усмішки. Світ міг би для них не існувати. Пара осінніх підлітків. Аж якогось дня серце Антонія не витримало такої порції вражень і спинилося, відсилаючи його високо, ген у хмари. Бабуся зосталася сама.
— Ви мусите переїхати до мене, — зателефонувала вона до нас через кілька днів після похорону. — Я не витримаю цієї тиші.
— Мамо, ти ж знаєш, що це неможливо. Ми пересварилися б уже за тиждень. У мене мусить бути чисто, як…
— В операційній, — закінчила бабуся. — Ти мала б широке поле діяльності. Дарую тобі сто метрів підлоги, які ти можеш шурувати, плекати й дезінфікувати.
— Ти чудово знаєш, що йдеться не тільки про дезінфекцію. Я терпіти не можу всі ті картини, килими, каплички. — Мама завжди була прихильницею лаконічного стилю від фірми «iKeja». — Терпіти не можу того складу мотлоху й тисячі дурничок.
Розмова відбулася дванадцять років тому. Відтоді кількість дурничок зросла кількаразово. На кожній стіні десятки картин і фотографій у декоративних облямівках. На всіх меблях свічники, лампи, срібні цукернички й ціле море фігурок святих. Кожна дрібничка з іншої опери, а все якимось дивом пасує. Козубок на ягоди, плетений із лика, й бордові вітражі у вікнах. Православна ікона й стіни, розмальовані, як у мексиканській гасієнді. Сецесійна лампа обіч простої дерев'яної каплички, купленої в гураля. Букет штучної живокості й рибальський ятер замість фіранки. Буде що шурувати. Вже не можу дочекатися.
— Малинко? — зраділа бабуся на мою появу. — Заходь, я саме печу маківник. Покажу тобі нову накидку. Тільки май на увазі той столик біля вікна.
— Я тільки на один день. Подумала, що допоможу тобі зробити весняне прибирання.
— У чому допоможеш? Чому ти така неспокійна? Проблеми вдома?
— Вдома, на роботі і довкола. Як завжди, — махнула я рукою.
— Я маю для тебе вихід. Ти вже чула про святого Антонія?
Бабуся завжди трохи перебільшує. Тосек був гарною людиною, але щоб святим?
— Щось чула. Його беатифікували?
— А! Ти думаєш про мого Антонія? Ні. Я маю на увазі святого. Насправді його звали Фернандо, він жив у Іспанії й тепер вершить чудеса.
— Це той, що допомагає в безнадійних справах?
— Не тільки. Він допомагає в усьому: знайти роботу, добре скласти іспити.
— Шкода, що я не знала про це в лютому. Ухопила дві «четвірки».
— Нічого страшного. Адже в тебе в червні наступна сесія. Ну і він допомагає знайти нареченого. Ідеальний святий для тебе.
— Звідки ти знаєш, що я не маю хлопця?
— Бо в такий день ти цілувалася б з ним у парку замість лякати бабусю прибиранням. Я жартую, Малинко. Насправді я тішуся, що ти тут.
— То звідки можна починати?
— Ти наполягаєш?… — бабуся роззирнулася довкруги. — Хіба я знаю? Звідки хочеш.
— А де ти вже прибирала? Щоб ми не дублювали одна одну.
— Як би це сказати, — зашарілася бабуся. — Ще ніде. Тобто я збиралася, але зараз так чи йнак кавардак. У мене замала квартира.