Твори в 4-х томах. Том 2

— І ти їздила з ним аж на узбережжя?

— Ні. Я знала його ще до того. Він був єдиний, кого я по-справжньому любила.

Всі шанобливо слухали фарбовану блондинку, що говорила піднесеним театральним тоном, — тільки Еліс знову почала труситися. Я відчув це, бо сидів поруч неї.

— Було б тобі вийти за нього заміж, — сказав кухар.

— Я не хотіла псувати його кар'єру, — відказала фарбована. — Не хотіла заважати йому. Одруження було йому ні до чого. Милий боже, який то був чоловік!

— Це ти добре розміркувала, — сказав кухар. — Та все ж таки Джек Джонсон нокаутував його?

— То був нечесний удар, — відказала фарбована. — Той чорний бугай заскочив його зненацька. Стів якраз кинув був його в нокдаун, того Джека Джонсона. Паскудному негрові просто пощастило.

Віконечко каси відчинилось, і всі індіанці пішли туди.

— Стів кинув його в нокдаун, — провадила фарбована, — а тоді обернувся, щоб усміхнутись до мене…

— Ти ж начебто казала, що не їздила з ним, — зауважив хтось.

— Я поїхала тільки на той один бій. Стів обернувся, щоб усміхнутись до мене, а той клятий чорний виродок підхопився і зненацька вдарив. А Стів упорався б і з сотнею таких, як той паскудний негр.

— Добрий був боксер, — підтакнув лісоруб.

— А так, бог свідок, — сказала фарбована. — Бог свідок, що тепер таких боксерів нема. Та він і сам був наче бог. Такий тобі чистий та білолиций, гарний та гладенький, а що вже мет^ кий і проворний — ну достоту мов тигр або ж блискавка.

— Я бачив той бій у кіно, — сказав Томмі.

Ми були зворушені. Еліс уся здригалась, і, глянувши на неі, я побачив, що вона плаче. Індіанці вже вийшли на платформу.

— Він був для мене кращий за всіх чоловіків, — сказала фарбована. — Ми неначе побралися перед богом, і я досі належу йому і завжди буду тільки його. Мені байдуже до мого тіла. Нехай з ним роблять що хочуть. А душа моя належить Стівові Кетчелу. Клянуся богом, він був справжній чоловік.

Всі почували себе ніяково. Було сумно й трохи соромно. Раптом, усе ще здригаючись від плачу, заговорила Еліс.

— Ти мерзенна брехуха, — промовила вона своїм низьким голосом. — Ти ніколи в житті не спала із Стівом Кетчелом і сама це добре знаєш.

— Як ти можеш таке казати? — згорда озвалася фарбована.

— Я кажу правду, — відповіла Еліс. — Бо я єдина з усіх, хто тут є, знала Стіва Кетчела — адже я з Манселони і ще там спізналася з ним, і це правда, ти ж сама знаєш, і хай мене бог скарає, коли це неправда.

— І мене хай скарає,— мовила фарбована.

— Це правда, правда, правда, і ти сама знаєш. Я нічого не вигадую і добре знаю, що він мені казав.

— Що ж він казав? — зневажливо спитала фарбована.

Еліс так здригалася від плачу, що насилу могла говорити.

— Він казав мені: «Ти ласий шматочок, Еліс». Ось що він казав.