Життя, Всесвіт і все суще
- Автор: Адамс Дуглас Ноэль
- Серия: Путівник по Галактиці для космотуристів #3
- Язык: украинский
- Переводчик: Іван Яндола
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Життя, Всесвіт і все суще». Краткое содержание книги:
Проте, на жаль, коли ось-ось мали отримати довгожданий результат, Землю знищили кораблі вогонів, космічного племені, які розчищали шлях для прокладення гіперпросторової магістралі. Врятувалися тільки двоє землян. Артура Дента в останню мить урятував від загибелі його приятель Форд Префект, який, хоч і жив у англійському містечку Гілдфорд, але насправді був вихідцем з дальньої околиці Галактики. Завдяки суперздібностям Префекта їх підбирає космічний корабель «Золоте серце», в якому мандрує колишній президент Галактики Зафод Біблброкс разом із своєю супутницею, колишньою землянкою Трилліан. їм прислужує робот Марвін, меланхолік, що перебуває у стані хронічної депресії. Зазнавши багатьох карколомних пригод і побувавши в усіх кінцях Галактики, Артур Дент на машині часу попадає на Землю за два мільйони років до того, як вона буде знищена вогонами…
Перше неабсолютне число — то кількість людей, для яких замовлено столик. Воно буде змінюватися впродовж перших трьох телефонних дзвінків до ресторації, а затим і віддалено не збігається з кількістю тих, які прийшли на вечерю, а чи з кількістю тих, які згодом приєдналися до них після вистави/матчу/вечірки/роботи, чи від кількості людей, що злиняли, уздрівши новоприбулих.
Другим неабсолютним числом є даний час прибуття, який зараз відомий як одна з найхимерніших математичних концепцій — оберненомінливостатевовиключення, число, про яке з певністю можна сказати лиш одне — воно рівняється чому завгодно, тільки не самому собі. Іншими словами, даний час збору, в момент якого цілковито виключена поява будь-якого члена даної компанії. Зараз оберненомінливоста-тевовиключення грає життєво важливу роль в багатьох галузях математики, не виключаючи статистики та бухгалтерської справи, а також є елементом основних рівнянь, які застосовуються в створенні поля «Когось Іншого Клопіт».
Третя і найзагадковіша з усіх штуковин неабсолютності криється в співвідношенні всіх, уписаних у рахунок страв, вартості кожної страви, кількості людей за столом та сумою, яку кожен готовий за все це заплатити. (Кількість людей, які справді прихопили з собою гроші,— є лише субфеноменом вищезгаданого поля)
Прикрі суперечки, що виникали на цьому етапі, залишалися поза полем зору науки протягом століть просто тому, що всерйоз їх ніхто не сприймав. Як правило, такі проблеми зачисляли до таких абстракцій, як ввічливість, грубість, скупість, роздратованість, утому, емоційність чи пізню годину, і які наступного ранку начисто забувалися. Звичайно ж, у лабораторних умовах вони ніколи не піддавалися дослідженням, бо в лабораторіях вони ніколи не траплялися — принаймні в поважних лабораторіях.
І лише поява кишенькових комп'ютерів нарешті пролила світло на гідну подиву істину, а полягала вона ось у чому:
Числа, записані в рахунках на терені ресторації, не підвладні тим же математичним законам, що керують числами, що записані на будь-яких інших аркушах паперу, в будь-якому іншому куточку Всесвіту.
Це твердження викликало бурю в науковім світі. Відбулася докорінна революція. Хороші ресторації стали ареною стількох математичних конференцій, що багато найпроникливіших умів свого часу померли від ожиріння та сердечних нападів, і математична наука була відкинута на багато років назад.
Та хоч як би там було, а люди поступово стали усвідомлювати значення цього припущення. Хоч би почати з того, що воно завжди здавалося надмір голим, надмір божевільним, дуже вже воно скидалося на те, про яке чолов'яга з вулиці сказав би: «Добродію, спитали б мене і я вам давно про це сказав би». Тоді винайшли висловоблуди, щось на зразок «Інтерактивно-суб'єктивне моделювання», — і всі з полегшенням зітхнули і зайнялися поточними справами.
А невеличкі гурти ченців, які взяли за звичай швендяти біля поважних наукових установ та виспівувати дивні наспіви, про те, що Всесвіт — це лише витвір його власної уяви, врешті-решт отримали від уряду дотацію на організацію вуличних вистав і відразу ж кудись пощезали.
Розділ 6
— Розумієш, у космічних подорожах, — сказав Слартібартфаст, вовтузячись з якимись приладами в Залі інформаційних ілюзій, — у космічних подорожах…
Він замовк і озирнувся навкруги.
Після фантасмагоричного балагана обчислювальної централі Зал інформаційних ілюзій був блаженним спочивком для зору. Тут не було нічого. Ніякої інформації, ніяких ілюзій, лише їх троє, білі стіни та декілька приладів, які виглядали так, ніби їх треба було кудись ввімкнути, а куди — Слартібартфаст не міг знайти.
— Ну і? — спробував підігнати його Артур. Він уловив у голосі Слартібартфаста, нотку нагальності, та не розумів, до чого вона.
— Що «ну і»? — поцікавився старий.
— Ви почали говорити…
Слартібартфаст глипнув на нього зизом.
— Числа, — сказав він, — вони жахливі. — Після чого поновив свій пошук.
Артур мудро кивнув самому собі. Та згодом усвідомив, що це йому нічого не дало, і вирішив, що йому слід, одначе, спитати: «В якому відношенні?»
— У космічних подорожах, — повторив Слартібартфаст, — усі числа — жахливі.