Від порога до порога
- Автор: Целан Пауль
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Книги - XXI
- ISBN: 978-617-614-061-0
- Переводчик: Петро Рихло
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Від порога до порога». Краткое содержание книги:
Поетична збірка Пауля Целана «Від порога до порога» (1955) містить 47 віршів раннього паризького періоду й рефлектує найважливіші події життя автора поміж 1952 та 1955 роками. Основними мотивами цих віршів є кохання і смерть, поезія й мова, пам’ять про мертвих і людська солідарність. Поетичний код порога, двічі названий уже в заголовку книги, визначає символічну площину цих поетичних текстів, які з глибокою образною силою відтворюють екзистенційний межовий стан ліричного героя.
Таким було біографічне тло, на якому виникли 47 віршів нової поетичної книги. Деякі з перелічених подій знайшли тут своє відчутне поетичне відображення. Вони маркують найважливіші віхи Целанового життя в 1952–1955 роках і є переконливим доказом того, як тісно була пов'язана його поезія з реальністю. «Я ніколи не написав жодного рядка, який би не стосувався мого власного буття»[13], — напише згодом Целан у листі до свого друга юності Еріха Айнгорна.
Вже у серпні 1954 року Целан листовно сповістив видавництво про підготовку своєї нової поетичної збірки, яку він планував завершити до кінця року. 14-го грудня він знову зміг повідомити видавництво, що контури книги стали вже доволі чіткими: «Нова збірка віршів уже майже завершена. Що ще не зовсім визначено, то це порядок розділених на три цикли поезій і — заголовок»[14]. Проте й цього разу між автором і видавництвом виникли відчутні непорозуміння, викликані деякими самовільно здійсненими видавництвом змінами у видавничій угоді, а також дещо поспішним друком книги, який відбувся без авторизації поета. «Панове вже продали й надрукували книгу, не дочікуючись мого підпису»[15], — обурювався поет в листі до свого штутгартського друга Германа Ленца.
Заголовок поетичної збірки довго виношувався й кілька разів змінювався. Спочатку Целан хотів дати своїй книзі назву «Мінливим ключем», відтак з’явилися заголовки «До острова» та «Argumentum е silentio» (латинський вислів, у юридичній практиці — доказ, який постає з умовчання) і тільки на кінцевому етапі підготовки тексту збірки до друку автор зупинився на заголовку «Від порога до порога». Так само він вагався і з посвятою, яка мала призначатися його дружині: перший варіант «Для Альмавіви» (інтимний таємний шифр, вживаний ним для Жизель) було замінено її справжнім ім’ям («Для Жизель»). Намір присвятити їй свою наступну поетичну книжку, Целан виразив ще до того, як вони одружилися. Так, наприклад, 14-го серпня 1952 року він писав своїй нареченій: «Я багато читаю, щоб одного дня написати для Вас нову книжку. Це видається мені тим нагальнішим, що перша з них вже почала вести своє незалежне життя»[16]. Вже цією посвятою нова збірка віршів була тісно пов’язана з особистою площиною життя молодого подружжя. Вона сублімує в собі не тільки їхнє взаємне кохання й близькість, але й ту важку екзистенційну боротьбу, яку обоє мусили витримати невдовзі після свого одруження — супроти дворянського марнославства родини Летранж, яка не бажала приймати Целана як східноєвропейського єврея у своє лоно, супроти відчутних вад його емігрантського статусу, як і супроти елементарної матеріальної скрути, яку доводилося долати. У цій боротьбі Жизель завжди була його найвірнішою союзницею, так що посвята книги може розглядатися як вдячність за її безкомпромісну підтримку.
Заголовок «Від порога до порога», який після багатьох сумнівів було вибрано як остаточний, є програмовим. У листі від 22-го лютого 1955 року до Юрґена Рауша, тодішнього співробітника видавництва «Дойче Ферлаґсанштальт», Целан висловився з цього приводу таким чином: «Цим самим, гадаю чи, принаймні, сподіваюся, що, крім звісно ваговитої риси, яка стосується суто авторського відчуття, себто його лімінарного (початкового, відправного — П.Р.) характеру, тут робиться також натяк на ніколи-не-здатному-до-спокою поетичному, а з ним, напевне, також на — зрештою нездійсненній — претензії на безкінечність будь-якого висловлювання у цій сфері»[17]. Целан наголошує тут динамічний потенціал і просторову відкритість образу порога. Заголовок «Від порога до порога» являє собою парафразу невпинного руху й вічного прагнення до недосяжного ідеалу. Він запозичений з вірша «Шансон однієї дами в затінку» зі збірки «Мак і пам’ять» і забезпечує тим самим тісний образний зв’язок з попередньою книгою віршів поета. Глибший вимір цього образу розкривається, коли ми замислимося над символікою поняття «поріг» у його міфологічному сенсі. В багатьох міфологічних системах «поріг» є символом пограниччя, який означає перехід: від профанного до священного, від реального до трансцендентного, від старого у новий світ. Це вододіл, лінія розмежування й зустрічі. «Ця лінія ритуалізовано підсилюється у церемонії «руйнування кордонів», завдяки чому сфера простору наново визначається у той самий спосіб, що й час у новорічних святах. Занурення у воду, входження у темний ліс або двері у стіні є пороговими символами, що означають входження до сповненого небезпек невідомого»[18]. Все це повинно було відповідати тодішньому світовідчуттю Целана, який поступово освоюється у Парижі й здійснює перехід від свого непевного східноєвропейського буття до стабілізації більш-менш захищених стосунків, від наснаженого трагічним досвідом минулого до відносно виваженої сучасності, від своєї юності до своєї зрілості. Сам він часом називає себе «пороговим створінням», «родом наполовину з учора, наполовину із сьогодні», що знаходиться «між більш чи менш безісторичними «східними просторами» та осінньо-присмерковим Заходом»[19]. Чимало віршів збірки позначені цим почуттям перебування на межі.
13
Einhorn: du weißt um die Steine… Paul Celan — Erich Einhorn. Briefwechsel. Hrsg. u. kommentiert von Marina Dmitrieva-Einhorn. — Berlin: Friedenauer Presse 2001, S. 6.
14
Editorisches Vorwort. In: Paul Celan. Von Schwelle zu Schwelle. Vorstufen — Textgenese — Endfassung. Bearbeitet von Heino Schmull u. a. — Frankfurt/M.: Suhrkamp Verlag 2002, S. 8 [Werke. Tübinger Ausgabe]
15
Paul Celan — Hanne und Hermann Lenz. Briefwechsel. Mit Briefen von Gisele Celan-Lestrange. Hrsg. von Barbara Wiedemann in Verbindung mit Hanne Lenz. — Frankfurt/M.: Suhrkamp Verlag 2001, S. 28.
16
Paul Celan — Gisele Celan-Lestrange. Briefwechsel. Mit einer Auswahl von Briefen Paul Celans an seinen Sohn Eric. Aus dem Französischen von Eugen Heimle. Hrsg. u. kommentiert von Bertrand Badiou in Verbindung mit Eric Celan. — Erster Band. Die Briefe. — Frankfurt/M.: Suhrkamp Verlag, 2001, S. 29.
17
Editorisches Vorwort. In: Paul Celan. Von Schwelle zu Schwelle. Vorstufen — Textgenese — Endfassung, S. IX.
18
Cooper Jean C. Lexikon alter Symbole. Aus dem Englischen übersetzt von Cudrun u. Matthias Middel. — Leipzig: E. A. Seemann Verlag 1986, S. 171.
19
Paul Celan — Hanne und Hermann Lenz. Briefwechsel, S. 41.