Вірші з війни
- Автор: Гуменюк Борис
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Сергія Пантюка
- ISBN: 978-617-605-049-0
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Вірші з війни». Краткое содержание книги:
Про війну і душу сьогодні можна писати тільки так, як пише Борис Гуменюк.
Cаме за збірку «Вірші з війни» автор отримав літературну премію ім. В. Свідзінського від Ліги українських меценатів.
І саме таким поетам віриш, адже Борис Гуменюк вважає своїм кредо «життя як творчість і творчість як життя», – найкращий тому доказ те, що більшість віршів цієї збірки написані під свист ворожої артилерії в с. Піски, де Борис тримав лінію оборони у складі добровольчого батальйону ОУН.
Cаме за збірку «Вірші з війни» автор отримав літературну премію ім. В. Свідзінського від Ліги українських меценатів.
І саме таким поетам віриш, адже Борис Гуменюк вважає своїм кредо «життя як творчість і творчість як життя», – найкращий тому доказ те, що більшість віршів цієї збірки написані під свист ворожої артилерії в с. Піски, де Борис тримав лінію оборони у складі добровольчого батальйону ОУН.
Перейти на страницу:
Війна — твій пожиток:
Забирай зброю забирай набої
Забирай золоті цяцьки і готівку
Того ж самого дня ти залишиш їх шинкареві
У найближчому шинку
І тій безіменній жінці
На тій задроченій автозаправці
Яка слізьми змивала з тебе кров
І найголовніше солдате
Цього не напишуть у твоїх довбаних книжках
І не покажуть у твоїх довбаних фільмах:
Річ не в тому що ти забрав
з кишень убитого ворога
Річ у тому що ти йому поклав
(Я зазвичай кладу стріляну гільзу
Щоб там бачили хто прийшов)
Цього разу я зробив усе правильно
Як учив інструктор
Влупив йому дві двійки
Як учитель геометрії
На уроці фізики
В незахищене місце
Під бронежилет
Я дав йому шанс
Я дав йому шанс вижити
Повернутися на свій Кавказ.
(Я потім довідався Його звали Умар)
Одна двійка пройшла мимо
Друга двійка потрапила в ціль
Одна куля поцілила в бік
І пішла навиліт
А от друга
Друга зачепила низ бронежилету
Змінила траєкторію
Пройшла крізь печінку
І вийшла через живіт
Дивне це відчуття
Я цього не бачив але знав що влучив
З його сектору більше не вівся вогонь
У наш бік
Коли бій закінчився
Вони відійшли прихопивши своїх трьохсотих
А двохсотих і важку зброю залишили нам
Я підійшов до того місця де він лежав
Де він мав би лежати
Де я його поклав
Він мене чекав
Так
Він чекав на мене
Він тримав широко розплющеними очі
І чекав
Я закрив йому очі
Забрав його зброю
Я не зміг торкнутися його кишень
Я пам'ятав чому вчив старий солдат-інструктор
Тож поклав йому на груди чотири стріляні гільзи
Які залишили після тих чотирьох пострілів
Яка з них його
Нехай вибере сам
Після усього таке відчуття
Наче вже не залишилося межі
Яку не було б перейдено
Дивне це відчуття…
Перейти на страницу: