Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 1

У світлі найновіших наукових відкриттів, зокрема теорії відносності і внутрішньоатомної взаємодії, такі речі не були фізично чи біохімічно неможливими. Можна легко уявити собі чужорідний безформний плазмоїд матерії чи енергії або навпаки, існування, що підтримується невідчутним і нематеріальним паразитуванням на життєвій силі чи тканинах тіла і соках інших, очевидно, живіших істот, у які він проникає і з тканинами якого іноді повністю зливається. Цей плазмоїд може бути вкрай ворожим або просто гнаним сліпим інстинктом самозбереження. Хай там як, а такий монстр у знаному нами порядку речей має бути неодмінно потрактований як аномалія і агресор, винищення якого є найпершим обов’язком кожного, хто не є ворогом людському життю, здоров’ю і мисленню.

Що збивало нас із пантелику, то це цілковите незнання того, в якому вигляді постане перед нами ця істота. Жодна психічно здорова людина ніколи її не бачила, і лише кілька чоловік узагалі чітко відчували її присутність. Це могла бути чиста енергія — в сенсі матерії форма цілком безтілесна і потойбічна — або частково матеріальна — якась незнана і незрозуміла пластична маса, здатна довільно змінюватися і набувати твердого, рідкого, газоподібного чи іншого станів. Антропоморфна пляма плісняви на підлозі, обриси жовтавих випарів, форма вигинів коріння, про що йдеться у деяких давніх легендах, — усе вказувало на їхню хоча й дуже віддалену, але все-таки подібність до людського силуету, але ніхто не зміг би сказати напевне, наскільки типовою чи постійною була ця подібність.

На випадок можливого зіткнення з цією істотою ми запаслися двома видами зброї: великою спеціально модифікованою трубкою Крукса[117], яка живилася від потужних акумуляторів і була обладнана спеціальними екранами і відбивачами, на випадок якщо воно виявиться нематеріальним і вразливим лише до руйнівних випромінювань, і двома військовими вогнеметами зразка Світової війни,[118] на випадок якщо воно виявиться частково матеріальним і піддатливим до механічного знищення, — бо, як і забобонні селяни з Ексетера, ми готові були спалити серце цієї істоти, за умови, що у неї було серце, яке можна було б спалити. Всі ці войовничі знаряддя ми розташували у підвалі на зручних позиціях, ретельно підібраних відносно положень ліжка, стільців і місця біля печі, де пліснява набувала дивних форм. Ота сама пляма, до речі, була ледь помітною — і коли ми вносили туди наші меблі і спорядження, і коли повернулися наступної ночі на перші чати: нічого не змінилося. На якусь мить я взагалі засумнівався, що будь-коли бачив її у вигляді чіткішого зображення, а тоді згадав про легенди.