Левіафан прокидається [calibre 5.10.1]

– Навіть якщо йдеться про белтерського екс-копа у земній в’язниці?

Це був евфемізм, і вони обидва його розуміли. Ти мій, сказала Жулі. І якщо так, то яка різниця, коли вони зустрінуться?

– Я не каятимуся, – сказав він, сам будучи шокованим від того, що так воно і є. – Якщо знайдуться судді, що бажатимуть поставити питання, то я відповім. Я шукаю у вас роботи, а не захисту.

Фред сидів у кріслі з насупленим поглядом і замисленим чолом. Міллер подався уперед.

– Ви ставите мене у важке становище, – сказав Джонсон. – Все, що ви кажете, вірно, але мені не просто повірити, що ви дотримаєте слова. Тримати вас у штаті ризиковано, адже це може підірвати мої позиції на мирних перемовинах.

– Так, це ризик, – сказав Джо. – Але я побував на Еросі і станції Тот. Я літав на «Росінанті» з Голденом і його командою. Коли дійде до аналізу протомолекули і того, як ми потрапили в цю халепу, не буде нікого кращого, щоб дати цю інформацію. Ви зможете стверджувати, що я забагато знаю, аби мене відпустити просто так.

– Або занадто небезпечно.

– Звісно. Або так.

Вони помовчали хвилинку. На «Нову» група вогнів засвітилася зелено-золотавим візерунком. Потім потемніла.

– Консультант з безпеки, – нарешті озвався генерал,– незалежний. Я не бажаю давати вам посаду.

Я занадто брудний для АЗП, розважливо подумав детектив.

– Якщо в комплекті йде моя особиста койка, тоді я згоден, – кивнув Міллер. Це тільки до закінчення війни. Після цього він стане м’ясом для машини. Хай будеʹ.

Фред відхилився назад, крісло під ним пискнуло, підлаштовуючись під нову позицію.

– Добре, – сказав хазяїн кабінету, – ось вам перше завдання. Визначіть мою найбільшу проблему.

– Локалізація, – відповів новоспечений радник.

– Ви вважаєте, що я не зможу втримати інформацію щодо Тота і протомолекули в секреті?

– Звісно, ви не зможете. З одного боку, про це відомо дуже великій кількості людей. З іншого – одним з них є Голден, і якщо він ще не розніс всю інформацію на всіх частотах, то невдовзі це зробить. Та крім цього, вам не вдасться укласти мирну угоду без пояснень, що там з біса відбулося. Рано чи пізно все вийде назовні.

– І що ви порадите?

На хвилинку Міллер повернувся в темряву послухати бурмотіння помираючої станції. Голоси мерців кликали його через вакуум.

– Захистити Ерос. Всі сторони захочуть отримати зразок протомолекули. Закрити доступ – це єдиний хід, що убезпечить вам місце за столом перемовин.

– Гарна порада, – посміхнувся Фред, – але як ви пропонуєте захистити щось завбільшки зі станцію Ерос, якщо Земля і Марс пришлють свої флоти?

Слушна думка. Міллер відчув приступ зажури. Навіть вважаючи, що Жулі Мао, його Жулі, загинула і зникла, було нечемно казати те, що він збирався:

– Значить, вам варто позбутися її.

– І як же я маю це зробити? – запитав Джонсон. – Навіть якщо ми обкладемо цю штуку ядерними зарядами, як ми можемо бути впевнені, що анінайменша частинка не потрапить ні до колоній, ні на дно гравітаційного колодязя? Підірвати Ерос – все одно що дмухнути на кульбабу на вітрі.