Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді

Міркуючи про цей сон уранці, він згадав обіцянку, яку дав собі після розмови з Полом: «Правда привела мене сюди, вона ж мене звідси й виведе!» Ернест вирішив зробити те, чого ще ніколи не робив. Він розповість цей сон пацієнтці.

Під час наступного сеансу Керол неабияк заінтригувало те, що Ернестові наснилося, як він її обіймає. Після минулої зустрічі в неї з’явилося відчуття, що вона помилилася щодо Ернеста; надія на те, що їй вдасться змусити його скомпрометувати себе, поступово згасала. І ось, маєш — сьогодні він розповідає, що вона йому наснилася. Можливо, це до чогось та призведе, міркувала Керол. Утім, упевненості бракувало: вона вже не відчувала, що здатна контролювати ситуацію. На її думку, як психотерапевт Ернест був абсолютно непередбачуваним — практично на кожному сеансі він говорив або робив те, що неабияк її спантеличувало. І майже щоразу відкривав у ній те, про що вона й сама не відала.

— Знаєте, Ернесте, це дуже дивно, бо минулої ночі ви теж мені наснилися. Здається, Юнґ називав це явище «синхронністю».

— Не зовсім так. Гадаю, «синхронністю» він називав збіг двох пов’язаних між собою феноменів, один із яких належить до суб’єктивної реальності, а інший — до фізичного, об’єктивного світу. Пригадую, що в одній зі своїх праць він описував, як вони з пацієнтом говорили про сон, у якому фігурував стародавній єгипетський скарабей, і зненацька помітили, як живий жук б’ється у вікно, намагаючись потрапити до кімнати. Я ніколи не розумів суті цієї концепції, — вів далі Ернест. — Гадаю, деяких людей настільки спантеличує непередбачуваність нашого життя, що їм простіше вірити в певний космічний взаємозв’язок усього сущого. Мене ж це ніколи не вабило. Я не переймався ідеями випадковості чи байдужості природи. Чому звичайний «збіг» так жахає людей? Це просто збіг, тож навіщо вбачати в ньому щось інше? Що ж до нашої появи у снах одне одного — чи варто дивуватися? Зважаючи на те, скільки ми спілкуємося, на нашу близькість, було б дивно, якби наші образи не з’являлися у снах! Перепрошую, Каролін, може видатися, що я читаю вам лекцію. Але такі ідеї, як «синхронність» не залишають мене байдужим: я часто почуваюся самотнім, торуючи шлях незайманим простором між фройдистським догматизмом і юнґіанським містицизмом.