Студії з української етнографії та антропології
- Автор: Вовк Федор Кондратьевич
- Год: 1995
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Студії з української етнографії та антропології». Краткое содержание книги:
Виконавши ці церемонії, молодих ведуть до хатн. їх обводять тричі навколо стола тим самим способом, як ми вже описували, садовлять на посад І після того частують їх горілкою, а всі присутні сідають до столу обідати. Тільки молоді не беруть у цьому обіді участи, і так само, як і на заручинах, вони їдять окремо, в нншій кімнаті. В Галичині, наприклад, молоді їдять кашу на молоці. що її мусить зварити сама мати. З-поміж численних пісень, що їх співають за обідом, є одна, в якій, між иншим, говориться, що приготовано два голуби на обід для самих молодих. Явна річ, що це було колись ритуальною стравою, яка стосується, мабуть, до стародавньої жертви ns. Наприкінці обіду дівочий хор нагадує поїздові молодого, що він марно чекає тут І не вертається до хати свого пана, бо ж молода ще не належить йому:
Та чого, бояре, сидите.
Чом та додомоньку не йдете?
— Та ще дівчина не вийшла наша,—
У Хорватії в подібному випадку староста бере глечик з молоком І виливає його на землю Иличъ. Народ-иые слаиинскіе обычаи, цнт у М Сумцова, О саидеби. обрядах, ст. 151 Як свідчить Biprl.nA. стародавні римлян*’ широку жертвували глечик мономі та пиріг Пріалові, представникові плідної сили Sinttm Іасия et haec te llba, Priape quotaiinis II Едресіаге sat es. custom es pauperis hnrti (Eclog. Ѵ1І. v. 33).
Haasch. Indische Studien, V. crop 199. Isidor каже:.. «Conjuges apellati propter jugum, quod imponitur тяігнпппю conjugendts. Jugoenim nubentc* subjiri Stnum tactis et haec Те liba, Pf аїре quotann» // Едресіаге чаі cs. cuftto» es paperb horti (иит. y Eddst. du Mèril, Des formes du mariage etc, 19).
В околиці міста Castre» досі вдягають молодій ярмо на шию (De Nore, Coutumes des provinces de France, 90. цмт. y Ed. du Mèril, op et loc, cit.) Пізніш* ми зустрінемось те з вмиванням ирма о шлюбних обрид*ж України.
17 О. Rosxkiewic*. op. eit, 51, ти Наука, вид Наумовича. 1889, VIII, ст. 480.
111 У Лотарингії молодий приносить молодій напередодні шлюбу тарілку проса або рнж на молот (Richard, Traditions populaires, croyances, superstitieuses, usages et coutumes de l'ancienne Lorraine, 188, цит. y Ed. du Méhl, op. ciL 55).
119 Голубки були колись присвячені Венері, і римські жикн приносили часом голубок у жертву в день свого шлюбу (Edest du Méril, op. cit. 61, note 1).
Ще ж ви її та не візьмете.
Хоч засватана і повінчана,
Ще ж ви її та не візьмете.
(Чуб., 802).
Після цієї пісні, що дуже добре характеризує другорядну ролю релігійного обряду в шлюбі на Україні, молодий відходить з усім своїм товариством, щоб повернутись увечері та взяти тоді з собою назавше свою молоду жінку.
7
Весілля. Набор та відхід дружини молодого. Перейма.
Озброєна оборона хати молодої. Пересправи.
Замирення. Об’єднання святих вогнів двох родин.
Продаж молодої братами. Посад. Ритуальний поцілунок.
Все те, про що ми досі говорили,—тільки прелюдія до справжнього шлюбного обряду — до весілля, найважливішої частини цілого шлюбного ритуалу, не тільки своєю ідеєю, але Й розвитком та архаїчними рисами, які її характеризують. Весілля починається з організації поїзда молодого, що має йти до хати молодої та привезти її до хати її майбутнього чоловіка. Починають з обіду в молодого, що мусить бути досить пізнім, бо скінчити його треба, як западе ніч,— час, коли в старовину звичайно починали виряджатись у небезпечний похід. Спершу наподоблюють вербунок війська, потрібного для задуманої справи. На голос музик всі гості сходяться у дворі коло хати молодого, і молодий, в супроводі старшого боярина, виходить до них, вітає тричі своє товариство і вказує старшому бояринові тих парубків, яких він хотів би мати в своєму поїзді. Боярин підходить до тих, що їх вказав йому князь. (На цілий час шлюбного святкування молодого звуть князем; ще з більшим правом має він цю назву на самому весіллі). Боярин здіймає з парубків шапки та несе їх до хати, де старша свашка пришиває до кожної шапки значки чи то з пучечків барвінку, чи з червоної стрічки Ії0. До шапки старшого боярина вона пришиває трохи більший значок і пускає йому трохи довші кінці стрічки, щоб він був помітніший. Коли значки пришиті, стапший боярин бере шапки назад і вертає їх власникам, вбраним боярами 11
Роздавши оздоби боярам, дають такі самі світилкам (дівчата, що беруть участь у поїзді молодого; старша світилка нестиме меча), піддружим, старостам, музикам, свашкам і, нарешті, візникові, що має правити кіньми |и.
Молодий, чи князь, сидить на почесному місці на покуті під образами. Праворуч од нього бояре чи дружки, цебто дружина, щойно набрана; один з цих бояр дістає титул хорунжого. Ліворуч од молодого — світилки, про
Ці банти кохання, я* ік звуть у Фагчіѵіа привінцімї Фі'.ши itrulaia но-пародаїїськиму, truc-lov kilo І -ішамгл ійсьм»м у ). uni о-ідоблкшгь і досі шапку та петельку молодого, являють собою, ик гада« Edelst du Merit, спогад про пишну одежу блискучих кольорів, яку носив молодий і псі гості на весіллі за ногайських часів; їх роблять примітними :і білої та червоно* стрічки (Selueii* Opera, t. Ш, 670). Звичайні гості так само відзначені стрічкою нв плечі (Edelst du Mèrit. Des formes du mariage, 14)