Планета Новорічних Ялинок (збірка)
- Автор: Родари Джанни
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- Переводчик: Анатолій Іллічевський
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Планета Новорічних Ялинок (збірка)». Краткое содержание книги:
Вислухавши хлопцеву розповідь, екіпаж корабля щиро зареготався.
- Смійтеся, смійтеся,- бурмотів Марко.- Тільки відвезіть мене додому!
- Додому? - вигукнув капітан.- Синку мій, ти помиляєшся. Щонайбільше за дві години ми висадимося на нашій планеті. Такий наказ.
Марко підшукував потрібні слова, щоб висловити своє обурення, коли це зчинився страшенний гамір, ніби загавкали сотні тисяч розлючених псів. Стіни космічного коня затряслися.
Архіпси
- Тривога! Нас оточено! - Капітан колишній Паулюс схопив Марка за руку.
- Мерщій у мою рубку! Добре, що на нас напали до дев'ятої години,- додав він, коли вони спускалися стрімкими сходами.- Звідси,- і він розчинив дверцята,- все видно. Ми в голові коня. Дивись.
Від космосу рубку відокремлювала суцільна шиба: здавалося, стоїш на веранді високогірного готелю.
З космічних глибин мчали зграї осяйних страховищ і хвилями налітали на космічний корабель, моторошно рикаючи.
- Та вони гавкають,- мовив зацікавлено Марко.- Це пси, летючи пси. Чи ти ба!
- Це архіпси,- пояснив капітан колишній Паулюс. [390]
- Це що - космічні кораблі, як і ваш кінь? Ворожий флот?
- О ні-ні, це страшні істоти. Бачиш, що у них править за крила? їхні вуха. Вони крутять хвостом, як пропелером, а тому й можуть літати.
- І гавкають.
- Атож, послухай, як вони ґвалтують. Просто страх.
Один архіпес підлетів до самісінької морди коня, наче прагнув заглянути всередину. Здавалося, він гавкав і очима, й лапами, й черевом. Марко затулив вуха, але гавкіт забив йому памороки, виповнив усе тіло, аж кості затріщали.
- Дивіться! - вигукнув він.
Архіпес притиснувся мордою до шибки і вищирив ікла, наче збирався її розгризти.
- Не бійся,- мовив капітан,- скло міцне. Крім того, архіпес, що гавкає, ніколи не кусається, ти сам знаєш. Вони нас не займуть. Одначе вони дуже надокучливі, від їхнього гавкоту можна поглухнути. Єдиний рятунок від них - утеча. На щастя, наші космічні кораблі літають швидше за них.
- Простіше було б їх повбивати,- зауважив Марко.- Таким способом ви б їх здихалися остаточно.
Капітан колишній Паулюс глянув на нього здивовано:
- Повбивати? Не розумію.
- Постріляти, винищити. Хіба у вас нема смертоносних променів чи пістолетів? Невже ви нічого не запозичили з науково-фантастичних творів?
Капітан колишній Паулюс енергійно почухав підборіддя.
- Слухай-но,- мовив він,- ти вже, мабуть, помітив, що ми розуміємо твою мову і говоримо по-твоєму завдяки цьому електронному перекладачеві,- і показав на кнопку під коміром піжами.- Але, мабуть, апарат несправний або ти вживаєш нові, ще нере-єстровані слова. Одне слово, я тебе не розумію. Що ж означає «вбивати»?
Марко вибухнув реготом.
- Вибачте, що я сміюся. Але ж «убивати» - це, як видно з біблії, найстаріше у світі слово. [391] -
Та колишній Паулюс уже його не слухав. Він дав у мікрофон якийсь наказ, натиснув на кнопку, повернув важіль, і за кілька секунд космічний корабель, набравши швидкості, заглибився в чорну просторінь, полишивши ззаду архіпсів з їхнім гавкотом.
Висадка в піжамі
Цієї хвилини хтось постукав у двері.
- Уже дев'ята година,- сказав колишній Паулюс.- Прибув черговий капітан. Бувай здоров.
До рубки зайшов смутний чолов'яга.
- Ну й проноза ж ти. Такого видовища мене позбавив!
- Розклад є розклад,- відповів колишній Паулюс, потираючи руки.- Іншим разом пощастить тобі. Знайомся, хлопче, це - капітан Петрус.
Марко потиснув руку чолов'язі, не спускаючи очей з найяскравішої зірки, яка швидко наближалася до корабля. Не встиг він запитати її назву, як зірка перетворилася на зеленкувату тарілку; скоро тарілка збільшилася, стала така, як м'яч, а на її поверхні замаячіли обриси континентів та морів.
«Наче падає на нас», - подумав Марко. Та вголос не сказав нічого. Петрус був зовсім спокійний, отже, нема чого боятися. Новий капітан навіть повеселішав і тепер потирав руки.
- Ми вже дома,- мовив він.- Це і є Планета. Незабаром ми повернемось і побачимо її під ногами. Зробимо навколо неї кілька обертів, щоб зменшити швидкість, і потім, з твого дозволу, сядемо.